Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2020 р. № 960/ІПК/26-15-04-01-18

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 ЦКУ).

Зберігай зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина перша статті 949 ЦКУ).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, (частина перша статті 950 ЦКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Згідно з підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу, не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання) та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власник;).

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу, постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів, Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик (підпункт 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних додатків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору яа обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 розділу V Кодексу.

Так, пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, операція з передачі ТМЦ зберігану на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу.

Податкові зобов'язання у поклажодавця та податковий кредит у зберігача при такій передачі не визначаються.

У разі якщо після закінчення терміну такого зберігання, що визначений у договорі, зберігай не повертає ТМЦ поклажодавцю, такі ТМЦ вважаються поставленими, та операція з їх постачання підлягає оподаткуванню ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу.

При цьому, датою виникнення, податкових зобов'язань з ПДВ у поклажодавця відповідно до пушту 187.1 статті 187 ПКУ розділу V Кодексу є дата закінчення терміну зберігання ТМЦ, що визначена у договорі, або дата зарахування коштів компенсації за неповернуті ТМЦ залежно від події, яка відбулася раніше.

Тобто на дату закінчення терміну зберігання ТМЦ поклажодавцем складається податкова накладна та реєструється в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Така зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є підставою для включення зберігачем сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім цього слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведения ними операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.