Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2020 р. № 948/10/ІПК/22-01-33-02-10

Головне управління ДПС у Хмельницькій області , керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI  зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) розглянуло запит юридичної особи на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм чинного законодавства, зокрема, відносно сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб, військового збору із заробітної плати найманих працівників, які працюють на орендованих об'єктах нерухомості, територіально розташованих не за основним місцем обліку платника податків та в межах компетенції повідомляє наступне.

Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-VI із змінами та доповненнями (далі — ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

При цьому зазначені суб’єкти мають право відкривати свої філії, представництва , інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Статтею 64 ГКУ визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до яких підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) , а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

«Відокремлені підрозділи» для розділу ІV ПКУ вживаються у значенні , визначеному ГКУ (підпункт 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб відокремлені підрозділи визначаються з урахування норм статті 64 ГКУ незалежно від того, включені/не включені такі підрозділи юридичною особою до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачено статтею 168 ПКУ, відповідно до якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України від 08 жовтня 2010 року (далі — БКУ).

Такий порядок застосовується усіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (підпункт 168.4.2 пункту 168.4 статті 168 ПКУ).

Відповідно до статті 64 БКУ податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом — юридично особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Згідно з підпунктом 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язок щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Отже, якщо юридична особа створює виробничі структурні підрозділи із використанням праці найманих осіб за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж така юридична особа і не уповноважені нею нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у відповідних контролюючих органах за місцезнаходженням таких об’єктів та перераховувати податок на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 03.08.2014 р., введено військовий збір у розмірі 1,5 відс. до доходів у формі, зокрема заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику  у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 29 БКУ визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.

Так, військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (пункт 29.2 статті 29 БКУ).

Одночасно, відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Згідно з підпунктом 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з БКУ.

Так, статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом — юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Відповідно до абзацу першого підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Одночасно, абзацом другим підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ встановлено, що податок на доходи, нарахований працівникам не уповноваженого відокремленого підрозділу юридична особа перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого не уповноваженого відокремленого підрозділу.

Однак, вищезазначена норма регламентує порядок перерахування податку до місцевого бюджету, а оскільки військовий збір зараховується до державного бюджету, зазначена в абзаці другому підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 ПКУ норма не може бути застосована для військового збору.

Таким чином юридична особа перераховує військовий збір, як за себе, так і за не уповноважений відокремлений підрозділ до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі — податковий розрахунок за ф. 1ДФ), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 за № 111/26556 (далі — Порядок № 4).

Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 4, податковий розрахунок за ф. 1ДФ подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента — юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи — податкового агента.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за ф. 1ДФ у вигляді окремої порції за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

У порції , яка подається за відокремлений підрозділ, зазначаються відомості щодо фізичних осіб (працюючих) цього підрозділу (пункт 2.6 розділу ІІ Порядку № 4).

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) , у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник ЄВ зобов’язаний подавати звітність та сплачувати до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Враховуючи викладене вище, якщо юридична особа створює виробничі структурні підрозділи із використанням праці найманих осіб за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж така юридична особа і не уповноважені нею нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, то такий платник податків:

— перераховує податок на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу;

— перераховує військовий збір, як за себе, так і за не уповноважений відокремлений підрозділ до бюджету за своїм місцем реєстрації;

— подає податковий розрахунок за ф. 1ДФ у вигляді окремої порції за такий підрозділ до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

— сплачує та подає звітність по ЄВ за своїм місцем реєстрації, незалежно від територіального розташування робочих місць найманих працівників.

Згідно з пп. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальних характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.