Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.03.2020 р. № 874/Б/ІПК/20-40-33-02-10

Головне управління ДПС у Харківській області, на виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду та керуючись статтями 52, 53 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого судовий збір — це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до інформації, викладеної у запиті на отримання індивідуальної податкової консультації, фізичній особі на підставі рішень Харківського окружного суду були відшкодовані судові витрати (судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела її походження в Україні, та податковий агент.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 ПКУ встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Разом з тим п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

— дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-який витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язкового відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом ІV ПКУ (пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 ст. 167 ПКУ).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Нарахування, утримання та виплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Податковий агент, поняття якого визначено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену в ст. 167 ПКУ та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка, визначену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ),

При цьому, відповідно до п. 179.2 ст. 179 ПКУ обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі — Декларація) вважається виконаним і Декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків прямо передбачених розділом ІV ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, у разі якщо платнику податку — фізичній особі на підставі рішення суду відшкодовуються судові витрати (судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи), то сума таких витрат включається податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Водночас податковий агент прирівнюється до платника податку і має права та виконує обов'язки, встановлені ПКУ для платників податків (п. 18.2 ст. 18 ПКУ).

Податковим агентом при виплаті доходу у вигляді відшкодування судових витрат (судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи) на користь фізичної особи буде юридична особа, яка відшкодовує такі витрати.

Відповідно до Постанови Другого апеляційного адміністративного суду суд дійшов висновку, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов'язковим відшкодуванням і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв'язку із зверненням за судовим захистом.

Отже, судом визначено, що судові витрати підпадають під норму абзацу «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема, суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяної йому матеріальної шкоди.

Разом з цим, відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини першої та п. 1 частини другої ст. 22 ГКУ особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати а звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі звіщенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права знищеної або пошкодженої речі.

Зважаючи на викладене, відшкодування судових витрат не є за своєю правовою природою реальними збитками, яких платник податку зазнав у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, відновленням порушеного прав знищеної або пошкодженої речі, тому не є збитками у розумінні абзацу «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Зауважуємо, що ця консультація, надана з урахуванням положень ст. 52 та на виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду, має індивідуальний характер і застосовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.