Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.03.2020 р. № 1072/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо врахування витрат минулих періодів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Платник інформує, що після здачі в експлуатацію об’єкта житлового будівництва було реалізовано житлову та нежитлову нерухомість та визначено фінансові результати, після чого виявлено докуметально підтверджені витрати, що пов'язані з собівартістю будівництва, які не враховано.

У платника виникли наступні питання: до якого виду витрат та на які бухгалтерські рахунки мають бути віднесені такі витрати та чи впливатимуть вони на собівартість реалізованої нерухомості та як товариство має відобразити такі витрати у фінансовій та податковій звітності, якщо в період отримання таких витрат будівництва, дохід від реалізації відсутній та відображений у попередніх звітних періодах.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митих декларацій на підсіаві даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну подлітику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності ( п.2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, питання, що стосуються класифікації витрат у бухгалтерському обліку та порядку виправлення показників у фінансовій звітності належаїь до компетенції Міністерства фінансів України.

Стосовно уточнення показників звітності за попередні періоди.    

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 Кодексу.

Фінансова звітність, шо складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 Кодексу, зокрема платниками податку на прибуток, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Декларація) та її невід’ємною частиною.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 Кодексу податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити, зокрема інформацію про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною.

Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями (далі - Декларація).

Фінансова звітність подається як додаток ФЗ до Декларації.

При цьому у таблиці «Наявність додатків» платниками, які складають фінансову звітність згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами проставляється позначка «+» у відповідній графі:  П(С)БО або МСФЗ.

Відомості про форми фінансової звітності, які одночасно подаються з Декларацією, відображаються у відповідній таблиці Декларації.

Порядок виправлення платником податку самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, визначено нормами СТ. 50 Кодексу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податковій декларації за формою чинною на час подання уточнюючою розрахунку.

У разі виявлення помилок у фінансовій звітності, яка є додатком Ф3 до Декларації, платник податків повинен подати разом з уточнюючою
Декларацією виправлену фінансову звітність.

Незалежно від того виправляються показники фінансової звітності чи ні, при поданні уточнюючої Декларації у таблиці «Наявність додатків» проставляється позначка у графі «П(С)БО» або «МСФЗ» графи «ФЗ» та зазначаються відомості про форми фінансової звітної, які були подані/подаються до контролюючого органу.

Платники податку мають право скористатися номами п. 46.4 ст. 46 Кодексу щодо подання доповнення до уточнюючої Декларації, яке може бути складено за довільною формою та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої декларації.

У такому разі платник зазначає про цей факт у спеціально відведеному місці в Декларації, а доповнення до Декларації вважатиметься невід'ємною її частиною.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.