Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.03.2020 р. № 976/ІПК/23-00-04-0413

щодо віднесення заборгованості до категорії "безнадійна", коригування фінансового результату до оподаткування при проведенні операцій з надання поворотної фінансової допомога, яка не була повернута, і. керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє таке.

Відповідно до п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з абзацом сьомим пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 Кодексу поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями з надання фінансової допомоги на поворотній основі.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (пп. „а” пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, ст. 257 ЦКУ).

Підпунктом „а” пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною.

 Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.

 Тож виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною згідно з пп. „а” пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності за зобов’язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того, звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає критерію, визначеному пп. «а»» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень і стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

 на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
 

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Кодексу.

Таким чином, у разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп.  139.2.1 н. 139.2 ст. 139 Кодексу піддягає збільшенню на всю суму списаної заборгованості.

 При списанні дебіторської заборгованості, щодо якої створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 139.2.1 п.139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.

При цьому зменшення фінансового результату відповідно до пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу здійснюється на всю суму дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, чинним на дату її списання, незалежно від того, чи створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046 - 1053 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі - ЦКУ).

Згідно зі ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (1095 дні»).

Правові наслідки припинення зобов’язання регламентовані главою 50 ЦКУ.

Відповідно до ст. 605 ЦКУ зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Слід зазначити, що у разі переведення поворотної фінансової допомоги у безповоротну фінансову допомогу, відповідно до пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX „Перехідні положення” цього Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.