Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.03.2020 р. № 1200/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернені я щодо деяких питань оподаткування ПДВ операцій по договору управліні я майном та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодексу), повідомляє.

Як зазначено у зверненні Платник № 1 отримав від Національної о агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління майно і а підставі договору.

Договір управлінням майном зареєстрований платником ПДВ (далі Платник № 2) відповідно до статті 180-181 Кодексу.

Щодо формування податкового кредиту Платником № 1

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування платником ПДВ, зокрема, є особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорам я управління майном.

Згідно з підпунктом 180.1.5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фонді з операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V Кодексу, об'єктої і оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачанні товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу v Кодексу розташоване на митній території України.

Особливості формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено статтями 187, 198 та 20 Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, які припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, я для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачанні послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільно діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупців таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться і до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Операція з надання послуги по управлінню майном, яка здійснюється Платником № 1 за плату (винагороду) та в інтересах установника управління і в межах договору управління майном, є операцією з постачання послуг, що оподатковується ПДВ на загальних підставах (за основною ставкою).

При цьому Платник № 1 формує податковий кредит виключно за операціями з придбання товарів/послуг, які використовуються безпосередньо таким платником для здійснення оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг та на підставі складених на такого платника податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРПН.

В той же час Платник № 1 не має законодавчих підстав для формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послу-Платником № 2 на підставі податкових накладних складених на Платника № 2 (тобто, за рахунок витрат понесених Платником № 2).

Щодо питання формування податкового кредиту Платником № 2

Відповідно до пункт 201.10 статті 201 Кодексу, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на те, що відповідно до підпункту 180.1.5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів, податкова накладна складається Платником № 1 на Платника № 2 виключно у випадках здійснення Платником №    1 операції з постачання товарів/послуг Платнику № 2

Таким чином, Платник № 2 має право на формування податкового кредиту за податковою накладною, складеною Платником № 1 зареєстрованою в ЄРПН виключно при здійсненні Платником № 2 операцій з придбання у Платника № 1 товарів/послуг.

Щодо особливостей заповнення податкової накладної

Підпунктом 201.1 статті 201 розділу V Кодексу визначено обов'язков реквізити податкової накладної, до яких, зокрема, належить опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, ціна постачання без урахування податку, ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні та загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При здійсненні Платником № 1 операцій з постачання товарів/послуг Платником № 2 податкова накладна за такою операцією складається з урахуванням таких особливостей:

у графі «Постачальник (продавець)» податкової накладної зазначається найменування та код ЄДРПОУ Платника № 1;

у графі «Отримувач (покупець)» зазначається найменування та код з дев'яти знаків Платника № 2;

у графі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» зазначається найменування товару чи послуги, що постачаються.

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1307 у графі 6 податкової накладної зазначається кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів/послуг, у графі 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ, у графі 10 - обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (значення графи 10 обраховується шляхом множення значення графи 6 на значення графи 7), а в графі 11 - сума ПДВ (значення графи 11 обчислюється шляхом множення значення графи 10 на відповідне значення ставки податку).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.