Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.03.2020 р. № 1275/6/99-00-07-01-01-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення підприємства про надання роз’яснення щодо виникнення податкових наслідків з податків і зборів при здійсненні операцій з постачання Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій та електронних ваучерів, які надаються нерезидентом резиденту (дилеру) для подальшого їх постачання резидентам (покупцям), та у межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, нерезидент (резидент Німеччини) є виробником транспортних засобів та здійснює продаж таких транспортних засобів на митній території України, шляхом постачання резидентам України (імпортерам-дилерам), які у свою чергу реалізують їх кінцевим покупцям (резидентам України).
Резиденти України (імпортери-дилери) є непов’язаними особами з нерезидентом (резидентом Німеччини).

При цьому нерезидент (резидент Німеччини) має наміри надавати покупцям-резидентам України (фізичним і юридичним особам) додатковий функціонал для транспортних засобів на платній основі, а саме:

Wе Upgradе-функції (активація додаткових функцій транспортного засобу, що передбачає активацію наявного на транспортному засобі програмного забезпечення, яке не є активним на момент продажу, з використанням обладнання, встановленого у такому транспортному засобі);

Wе Соnnekt-функції (активація Інтернет-можливостей транспортного засобу через мережу Інтернет, яка являє собою активацію мобільних онлаїн-сервісів (у тому числі навігаційні системи, Аndroid Аutо/Аррlе СаrРlау, онлайн інформація щодо трафіку транспортних засобів тощо), які функціонують виключно за наявності доступу до мережі Інтернет.

Покупці можуть придбати Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції, шляхом їх завантаження з офіційного вебсайту нерезидента.

Оплата за придбання Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції буде здійснюватися двома шляхами (двома моделями):

у момент продажу транспортного засобу.

У такому випадку вартість Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій включатиметься до вартості транспортного засобу;

після продажу транспортного засобу.

У такому випадку покупець може використати 2 варіанти розрахунків за придбання Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функцій:

— придбання Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій та їх оплата здійснюється безпосередньо через офіційний сайт/їнтернет-магазин нерезидента, використовуючи банківську картку або інший засіб електронного
платежу.

У такому випадку перерахована покупцем сума коштів буде зараховуватися безпосередньо на рахунок нерезидента;

— придбання Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій здійснюєтеся через резидентів України (дилерів), шляхом купівлі у них електронних ваучерів (у формі кодів активації: текстові/числові/штрих-коди/QR-коди) певного номіналу (на визначені суми).

Електронний ваучер буде активуватися покупцем за допомогою Інтернет-ресурсів.

При цьому нерезидент постачатиме резидентам України (дилерам) такі електронні ваучери за зниженими цінами, порівняно з їх номінальною вартістю, а різниця між купівельною і номінальною вартістю є націнкою, встановленою такими резидентами України (дилерами)

Технічна підтримка Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій буде здійснюватися безпосередньо фахівцями нерезидента або за допомогою третьої особи-нерезидента (резидента Франції).

Нерезидент є власником права інтелектуальної власності на програмне забезпечення, яке використовуватиметься для постачання Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій покупцям.

При цьому постачання Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій покупцям не передбачатиме передачу жодних прав інтелектуальної власності покупцям, а використання покупцями Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій обмежуватиметься використанням такого програмного забезпечення виключно як «кінцевими споживачами», тобто таке програмне забезпечення обмежується функціональним його призначенням та однією копією примірника програмного забезпечення для конкретного транспортного засобу.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до статті 418 ЦКУ право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 433 ЦКУ комп’ютерні програми є творами, які в свою чергу є об’єктами авторського права (права інтелектуальної власності).

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об’єкта права інтелектуальної власності) визначено главою 75 ЦКУ.

Статтею 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуалі ної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правши інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Надання права на використання комп’ютерної програми в певній обмеженій сфері здійснюється шляхом надання ліцензії.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності надається особою, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), іншій особі (ліцензіату).

Така ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору (стаття 1108 ЦКУ).

Згідно з статтею 1109 ЦКУ за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 1113 ЦКУ за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Укладення договору про передання виключних майнових трав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Законами України від 23 березня 2000 року № 1587-ІІІ «Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеоірам, комп’ютерних програм, баз даних» та від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» визначено, що комп’ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’юте ром, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Стосовно оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ)
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на мит ній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власност , а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб єкт господарювання, або - у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема належать:

надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем;

телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов’язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв’язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Кодексу.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 1о6.4 статті 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Кодексу передбачено, що не є об’єктом оподаткування операції, зокрема, виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;

При цьому підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на диз айн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (іоу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо у мови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосібі права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної проекції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної
продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1 25 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Для цілей пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу до програмної продукції відносяться:

результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;

примірники (копії, екземпляри) комп’ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп’ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп’ютерної програми чи в іншій формі;

будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу;

криптографічні засоби захисту інформації.

Особливості оподаткування ПДВ операцій з постачання програмної продукції визначено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міндоходів від 07.10.2013 № 536 (далі - УПК № 536), крім положень УПК № 536, якими було роз’яснено правила оподаткування ПДВ операцій з надання права на використання програмної продукції, що були чинними до 01.01.2015.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції відповідно до першої моделі оплати
Оскільки згідно із змістом звернення, використання першої моделі ошк ти за Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції передбачає, що оплата вартості Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій включається до складу вартості транспортного засобу, то постачання Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції
не є окремою операцією з постачання товарів/послуг, а розглядається як невід’ємна складова частина операції з постачання транспортного засобу, гка оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків (якщо місцем постачання такого транспортного засобу є митна територія України).

Стосовно кваліфікування операцій із постачання електронних ваучерів відповідно до другої моделі оплати та податкових наслідків такого постачання
Якщо за своєю сутністю Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції є програмною продукцією (комп’ютерною програмою та/або її компонентами) та згідно з умовами відповідного договору умови використання такої програмної продукції обмежені функціональним призначенням і її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем») та/або умови передачі права на розповсюдження примірників програмної продукції не передбачають надання права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням «кінцевим споживачем», то отримання платежу за надання права на використання такої програмної продукції/розповсюдження примірників програмної продукції не буде вважатися роялті, а такий платіж є оплатою вартості програмної продукції (комп’ютерної програми та/або її компонентів), у тому числі її копій, операція з постачання якої звільняється від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

У зазначеному у зверненні випадку постачання нерезидентом резиденту (дилеру) електронних ваучерів та подальше їх постачання від резидента (дилера) до резидента (покупця) не є окремою операцією з постачання товарів/послуг, а за своєю сутністю розглядається як один із видів оплати, а саме як перерахування резидентом (дилером) нерезиденту (резидентом (покупцем) резиденту (дилеру)) попередньої оплати (авансу) за Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції.

Оскільки режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, поширюється на усіх етапах в ланцюгу постачання програмної продукції, то операції нерезидента з постачання резиденту (дилеру) Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій та операції резидента (дилера) з постачання резиденту (покупцю) Wе Upgradе-функцій і Wе Соnnekt-функцій не оподатковуються ПДВ.

В той же час, з метою уникнення неоднозначного трактування норм чинного законодавства, які регулюють порушені у зверненні питання, та підтвердження позиції, що Wе Upgradе-функції і Wе Соnnekt-функції є програмною продукцією (комп’ютерною програмою та/або її компонентами), рекомендуємо отримати відповідні висновки від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Щодо необхідності реєстрації постійного представництва

Відповідно до підпункту 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Кодексу платниками податку на прибуток підприємств - нерезидентами є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Згідно з абзацом першим підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема:
місце управління;

філія;

офіс;

фабрика;

майстерня;

установка або споруда для розвідки природних ресурсів;

шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;

склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Постійним представництвом не є використання будівель або спс руд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту;

зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;

зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;

утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента;

направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;

утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер (абзац третій підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до абзацу третього пункту 63.3 статті 63 Кодексу об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Отже, у разі якщо нерезидент отримує дохід від здійснення господарської діяльності (продаж товарів, у вашому випадку програмного забезпечення та його активізація) на території України, на умовах, встановлених підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, такий нерезидент повинен створити постійне представництво, та стати на облік в контролюючому оегані за своїм місцезнаходженням як платник податку на прибуток підприємств та визначати об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств відпоиідно до вимог підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу.

Стосовно зобов’язань з податку на доходи нерезидентів

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу встановлено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 141 Кодексу.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведутьс я в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Щодо оподаткування доходів нерезидента від операцій з продажу програмного забезпечення автомобіля у випадку якщо вартість програмного забезпечення включено до вартості автомобіля, який реалізується через дилерську мережу
Згідно з підпунктом «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України для цілей пункту 141.4 статті 141 Кодексу, відносяться інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Таким чином, здійснення резидентом на користь компанії-нерезидента виплати компенсації вартості автомобіля (з урахуванням вартості програмного забезпечення) за договором купівлі-продажу не підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу.

Щодо оподаткування доходів нерезидента від операцій з продажу програмного забезпечення автомобіля (його активації) у випадку, якщо вартість програмного забезпечення перераховується споживачем безпосередньо на рахунки нерезидента, що є власником ліцензій/прав інтелектуальної власності на таке програмне забезпечення

Відповідно до підпункту «в» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України для цілей пункту 141.4 статті 141 Кодексу, є роялті.

При цьому, підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що не вважаються роялті платежі, отримані, зокрема:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Як зазначено у зверненні постачання програмного забезпечення не передбачає передання прав інтелектуальної власності, а використання покупцями програмного забезпечення обмежується використанням таї ого забезпечення виключно як «кінцевими споживачами», тобто обмежується функціональнім призначенням такого програмного забезпечення та обмежується однією копією примірника програмного забезпечення для оді ого автомобіля.

Отже, у разі якщо платнику надано право на використання програмного забезпечення, і умови використання обмежені функціональним призначенням такого забезпечення та його відтворення обмежене кількістю копій, необхід них для такого використання, то платіж за його використання не підпадає під визначення роялті.

Щодо оподаткування доходів нерезидента від операцій з продажу програмного забезпечення автомобіля (його активація) у випадку, якщо оплата програмного забезпечення відбувається через резидента-дилера за агентським договором за допомогою електронних ваучерів

Згідно з підпунктом 141.4.8 пункту 141.4 статті 141 Кодексу резиденті , які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь тільки певного нерезидента (в тому числі проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів з іншими резидентами від імені і на його користь), під час виплати такому нерезиденту утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що провадять діяльність на території України через постійне представництво.

При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації в контролюючих органах як платники податку.

Положення цього пункту не поширюються на випадки надання резидентами агентських, довірчих, комісійних та інших под бних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидентів у випадку, якщо вони надають зазначені послуги в рамках своєї основної (звичайної) діяльності.

Таким чином, якщо резидент-дилер, що здійснює продаж програмного забезпечення за агентськими договорами з нерезидентами у рамках своєї основної (звичайної) діяльності, здійснює виплати за цими договорами на користь нерезидентів - комітентів, такі виплати підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкоіих взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Щодо транспортного податку

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.

Отже, при визначенні об’єкта оподаткування транспортним податком враховується виключно середньоринкова вартість, вартість реалізації автомобіля не враховується.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу платника ми транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 767 Кодексу є об’єктами оподаткування.

Таким чином, платниками транспортного податку є споживачі - юридичні та фізичні особи, які мають у власності транспортні засоби, зареєстровані згідно з чинним законодавством, якщо такі транспортні засоби мають ознаку об’єкта оподаткування транспортним податком відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу.

Водночас повідомляємо, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку
консультацію.