Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.03.2020 р. № 1330/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнанн я заборгованості «безнадійною» та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшеншення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положен з (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають прл формуванні резерву (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів(п.п. 139.2.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Також фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (п.п. 139.2.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положено Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Зокрема, відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Визначення поняття позовної давності, її тривалість та правила визначенн я термінів встановлено Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-ІV (із змінами і доповненнями) (далі - ЦКУ).

Статтею 257 ЦКУ встановлено загальник термін позовної давності тривалістю у три роки.

Разом з цим, відповідно до ст. 264 ЦКУ перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Підпунктом «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов’язаннями, щодо якех минув строк позовної давності, безнадійною та у разі, якщо заборгованість відповідає ознаці, визначеній п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим ознакам, передбаченим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість - прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, н е погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 1404).

Пунктами 2 та 6 частини першої ст. З Закону № 1404 встановлено, що відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення ні підставі таких виконавчих документів, зокрема:

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2, п. З та п. 6 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувану, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта ст. 37 Закону № 1404).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону № 1404 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону № 1404, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону № 1404.

У разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника - відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.

У разі, якщо постановою про повернення виконавчого документа встановлено термін повторного пред’явлення для виконання виконавчого документа, тобто виконавче провадження по справі не закрито, дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають, то відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та зменшення фінансового результату до оподаткування на його суму відповідно п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та не підлягає зменшенню на всю суму такої списаної заборгованості.

До безнадійної також включається заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (пп. "з" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за наявності підтверджуючих документів.

Така заборгованість відображатиметься в рядку 2.2.3 додатка РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.

Щодо зменшення фінансового результату до оподаткування на суму безнадійної заборгованості на підставі п.п. 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу, то вимоги зазначеного підпункту стосуються резервів банків та небанківських фінансових установ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.