Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.03.2020 р. № 1322/ІПК/26-15-04-01-18

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі - Кодексу) в межах своїх повноважень повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктам оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальні ка або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Так, місцем постачання послуг, зазначених у підпунктах «а» - «ж» пункту 186.3 статті 186 Кодексу вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Враховуючи викладене, у разі якщо перелічені у зверненні послуги відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то операція, з постачання таких послуг не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому отримувач послуг (нерезидент) зареєстрований як суб’єкт господарювання.

У разі якщо резидент надає послуги нерезиденту, що не зазначені у пункті 186.3 статті 186 Кодексу, то операція з постачання таких послуг об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому постачальник послуг (резидент) зареєстрований як суб’єкт господарювання, та відповідно постачальник послуг (резидент) є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ до бюджету за такою операцією.

Також інформуємо, що класифікація видів господарської діяльності платника податку не відноситься до компетенції ДПС, а тому з питання віднесення наведених у зверненні послуги до певної категорії послуг, перелічених у статті 186 Кодексу, рекомендуємо звернутись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю.

Крім цього слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.