Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.03.2020 р. № 1286/6/ІПК/12-32-33-02-07

Головним управлінням ДПС у Луганській області розглянуто запит гро надання індивідуальної податкової консультації щодо нарахування заробітної плати голові фермерського господарства та оподаткування доходу, який виплачується голові та членам фермерського господарства, та у межах компетенції повідомляємо таке.

Відповідно до частини другої ст. З Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII особливості праці членів кооперативів те їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами.

Статтею першою Закону України від 19.06.2003 № 973-ІV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973) встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювать її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства) (частина четверта ст. 1 Закону № 973).

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону № 973 фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.

При створенні фермерського господарства одним із членів сім’ї інші члени сім’ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

Трудові відносини у фермерському господарстві регулюються ст. 27 Закону № 973.

Зокрема, передбачено, що трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), законодавством України про працю.

Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.

Згідно з Методичними рекомендаціями з організації та веде тня бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах,
затвердженими наказом Мінагропрому України від 02.07.2001 № 189, одержаний господарством дохід визначається за видами діяльності та в цілому по господарству. Він зменшується на суму витрат за рахунок прибутку.

Визначений дохід розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 цього Кодексу.

Отже, доходи членів фермерських господарств, одержані від виконання трудової функції у цих господарствах за рахунок розподілу доходу (прибутку) таких господарств, повинні включатися до місячного (річного)
оподатковуваного доходу цих платників податку та оподатковуватися з урахуванням вимог п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, а саме 18 відсотків.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Станка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Також, відповідно до підпункту «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України зід 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, доходи членів фермерських господарств, одержані від виконання трудової функції у цих господарствах за рахунок розподілу доходу (прибутку) таких господарств, відображаються за ознакою доходу «127».

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), відповідно до яких, починаюча з
01.01.2018, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, є платниками єдиного внес ку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (п. 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на дохоци фізичних осіб, є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.

Частиною п’ятою ст. 8 вказаного Закону для зазначеної категорії платників встановлено обов’язкову ставку єдиного внеску, що дорівнює 22 відсоткам бази нарахування.

Платники єдиного внеску, зазначені, зокрема, у п. 5-1 ч. 1 ст. 4 Закочу № 2464, зобов’язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за якій сплачується єдиний внесок (абз. З ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Частиною дванадцятою ст. 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають члени фермерського господарства, якщо вони належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, або отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягай віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина 4 ст. 4 Закону № 2464).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.