Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.03.2020 р. № 1027/Є/99-00-04-06-03-09/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє,що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до п. 3.2 ст. З Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків  на доходи, яка ратифікована Верховною Радою України 04.07.2013, є чинною в українсько-кіпрських податкових відносинах з 07.08.2013 (далі - Конвенція).

Згідно з відповідним повідомленням Міністерства закордонних справ України 28.11.2019 набув чинності Протокол про внесення змін до Конвенції від 11.12.2015, який ратифіковано Верховною Радою України 30.10.2019 Законом України № 243-ІХ (далі - Протокол) і складає невід’ємну частину Конвенції (інформацію щодо зазначеного розміщено на офіційному вебсайті Верховної   Ради України www.rada.gov.ua).

Конвенція із відповідними змінами, внесеними Протоколом, поширюється на «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст.1) та застосовуються до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на доходи фізичних осіб» (ст. 2).

Пунктом 1 ст. 10 «Дивіденди» Конвенції із змінами, внесеними Протоколом, встановлено, що «дивіденди, які сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі».

Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції із змінами, внесеними Протоколом, «такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100000 євро,

b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках».

«Термін «дивіденди» у випадку використання в цій статті означає дохід від
акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток» (п.З ст 10 Конвенції із змінами, внесеними Протоколом).

Таким чином, відповідно до зазначених положень ст. 10 Конвенції із змінами, внесеними Протоколом, якщо дивіденди виплачуються компанією-резидентом
Кіпру на користь учасника цієї компанії - фактичного власника дивідендів, який є резидентом України - фізичною особою, Кіпр має право на оподаткування таких дивідендів за ставкою податку, яка передбачена для відповідних виплат податковим законодавством Кіпру, але розмір такої ставки оподаткування не повинен перевищувати ставку, вказану у п.п. «Ь» п. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 21 «Усунення подвійного оподаткування» Конвенції із змінами, внесеними Протоколом, «якщо резидент Договірної Держави одержує дохід, який згідно із положеннями цієї Конвенції може оподатковуватись в іншій Договірній Державі, перша згадана Держава дозволить вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплаченій в цій іншій Державі.

 Такі вирахування у будь-якому випадку не повинні перевищувати ту частину податку з доходу, розраховану до надання вирахування стосовно доходу, який може обкладатись податком в цій іншій Державі.

 Якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержаний дохід, яким володіє резидент Договірної Держави, звільнено від податку у цій Державі, така Держава може, проте, під час нарахування суми податку на залишок доходу такого резидента, взяти до уваги звільнений від податку дохід».

Отже, згідно із зазначеними положеннями, у разі, якщо фізична особа -резидент України отримує з Кіпру дохід, з якого за законодавством цієї країни був утриманий відповідний податок, при визначенні податкових зобов’язань такої особи в Україні (в частині податку на доходи фізичних осіб) повинен враховуватись податок, сплачений на Кіпрі.

Слід зазначити, що суть положень ст. 21 Конвенції із змінами, внесеними Протоколом, повністю відповідає суті положень ст. 13 «Усунення подвійного оподаткування» Кодексу щодо порядку врахування податків, сплачених за межами України, при визначенні бази оподаткування платників податкіз -резидентів України та відповідних положень розділу IV Кодексу щодо правил зарахування податку з іноземного доходу, сплаченого за межами України, при розрахунку податкових зобов’язань платників податку на доходи фізичних осіб -резидентів України.

При цьому для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування.

 Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Отже, фізична особа - резидент, яка отримала дохід у вигляді дивідендів від юридичної особи - нерезидента, з метою отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, зобов'язана при поданні річної податкової декларації подати довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування.

 Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Згідно з п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.