Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2020 р. № 1498/6/99-00-04-01-03-06/ІПК

Державна податкова служба України на звернення платника податків щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Товариство повідомило, що іншим платником податку без здійснення господарських операцій помилково складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), податкові накладні, в яких покупцем зазначено товариство.

 З метою виправлення помилки до наведених податкових накладених складені розрахунки коригування, але реєстрація їх в ЄРПН зупинена.

Платник податків просить надати роз’яснення щодо можливості складення зведеної податкової накладної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, в тому числі у разі завершення строку для подання пояснень для розблокування  розрахунків коригування, з метою зменшення значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.З статті 200-1 Кодексу (Σнакл).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі -Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (пункт 1 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу визначено, що податковий кре дит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу передбачено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/постуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Як зазначено у зверненні, товариство не укладало договір та не здійснювало господарських операцій, за якими на нього були зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, тобто відсутні будь-які первинні документи з придбання товарів/послуг.

Враховуючи викладене, відсутні підстави як для включення наведених помилкових податкових накладних до складу податкового кредиту, так і для складання зведеної податкової накладної у відповідності до пункту 198.5 ст атті 198 Кодексу.

При цьому, у випадку, якщо особою, якою було складено та зареєстровано в ЄРПН помилкову податкову накладну, протягом терміну, визначеного пунктом 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216, не будуть подані до контролюючого органу пояснення та копії відповідних документів, то платник податку, на якого складено таку помилкову податкову накладну, не позбавлений можливості скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, використовуючи механізм, визначений пунктом 198.5 статті 195 Кюдексу, на суму ПДВ, зазначену у пюмилковій пюдаткювій накладній.

Крім цьюго, якщо товариство підтверджує свою непричетність до здійснення господарських операцій як покупець, за якими складені та зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, то згідно з пунктом 1 статт 16 Цивільного кодексу України платник має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, зі змінами, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

 При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).