Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2020 р. № 1513/6/99-00-05-04-01-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула лист...........щодо надання податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та повідомляє.

Щодо застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРС) у разі повернення товару, оплата за який була проведена із використанням банківської платіжної карти через POST-термінал та РРО.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), який є спеціальним законом.

Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Податкового кодексу України (далі - Кодекс), заборонено.

Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) -оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом № 265, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Стаття 3 Закону № 265 визначає, що суб’єкти господарювавня, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

 проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;
 

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Враховуючи викладене вище, при здійсненні розрахунків за товар (послуги) суб’єкти господарювання зобов’язані відповідно до Закону № 255 застосовувати РРО, у тому числі у разі здійснення безготівкових розрахунків за допомогою банківської платіжної карти із використанням POST-терміналу.

 При цьому розрахункові документи при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видаються у випадку їх безпосереднього надання споживачу, під час передачі йому товару чи надання послуг.

У разі безпосереднього повернення споживачем на господарському об’єкті товару (послуги), оплата за який була проведена з використанням POST-терміналу та РРО, суб’єкт господарювання видає розрахунковий документ з РРО та POST-терміналу, що підтверджує факт повернення.

Якщо розрахунок за товар (послугу) був здійснений через мережу Інтернет з використанням платіжної банківської карти та споживач відмовився, і місце здійснення розрахунків визначити неможливо, доставка була здійснена через відділення пошти, то у такому випадку повернення коштів проводиться суб’єктом господарювання без використання РРО з розрахункового рахунку на картковий рахунок споживача, що був використаний при оплаті за товар.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податнова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.