Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.04.2020 р. № 1548/6/99-00-07-01-01-06/ІПК

Державна податкова служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо порядку сплати податків структурними безбалансовими підрозділами поза місцезнаходженням Товариства, у межах різних адміністративно-територіальних одиниць та порядку ведення касових операцій в структурних підрозділах і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо порядку сплати податку на прибуток підприємств

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім неприбуткових підприємств, установ, організацій та суб’єктів господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (підпункт 133.1.1 пункту 132.1 статті 133 Кодексу).

Юридична особа, яка має у складі відокремлені структурні підрозділи, визначає податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у податковій звітності в цілому по платнику податку - юридичній особі з урахуванням показників діяльності структурних підрозділів.

При цьому податок на прибуток сплачується головним підприємством за його місцезнаходженням.

Щодо порядку сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статтею 168 Кодексу, відповідно до якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу України податок та доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Згідно із підпунктом 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Кодексу суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа.

Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Відповідно до підпункту 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Кодексу для розділу IV Кодексу термін «відокремлені підрозділи» використовується у визначенні Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

 Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Також Кодексом встановлено відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету, яку несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Відповідно до частини восьмої статті 19 Господарського кодексу України усі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Враховуючи зазначене, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, іншех юридичних осіб можуть бути платниками єдиного внеску і а загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок), якщо мають окремий код ЄДРПОУ, виділені на окремий баланс, самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами та самостійно ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 246 ) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці:
 

підприємства, установі та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарюванні, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей і Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов’язки платників єдиного внеску врегульовано частиною другою статті 6 Закону № 2464, згідно з якою платник єдиного внеску зобов’язанні:

 своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, ще визначені законодавством.

Щодо порядку сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ)

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

 Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяють ся майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затверджено о нею положення.

Оскільки філія (відокремлений підрозділ) не є юридичною особою, то у контролюючих органів відповідно до статей 180 - 183 Кодексу відсутні підстави для реєстрації філії (відокремленого підрозділу) як платника ПДВ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване па митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту і ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено статтями 187, 191 і 201 Кодексу.

 Порядок заповнення податкової накладної, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (із змінами і доповненнями).

Правила подання до контролюючого податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом визначено статтею 203 Кодексу та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (із змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене та оскільки філія (відокремлений підрозділ головного підприємства (платника ПДВ) не може бути окремим платником ПДВ, то обов’язок щодо нарахування і сплати ПДВ за операціями :

 постачання товарів/послуг та подання податкової звітності з ПДВ покладається на головне підприємство (платника ПДВ), незалежно від фактичного місця постачання товарів/послуг, а також від того чи головням підприємством (платником ПДВ), чи філією (відокремленим підрозділом) такого головного підприємства (платника ПДВ) здійснювалося їх постачання покупцям (отримувачам).

При цьому повідомляємо, що у разі, якщо філії (відокремлені підрозділи) головного підприємства (платника ПДВ) самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то таке головне підприємство (платник ПДВ) може делегувати своїм філіям (відокремленим підрозділам) право на складання податкових накладних.

 Для цього головне підприємство (платник ПДВ) повинно кожній філії (відокремленому підрозділу) присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника ПДВ.

Щодо порядку сплати місцевих податків

Відповідно до статті 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Кодексом передбачено виконання податкових обов’язків філіями, відділеннями, представництвами юридичних осіб, іншими відокремленими підрозділами без утворення юридичної особи для:

рентної плати за спеціальне використання води;

рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;

туристичного збору;

збору за місця для паркування транспортних засобів.

Інші види рентної плати, екологічний податок, плата за землю, податок і на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок справляються юридичними або фізичними особами, зокрема, на підставі ліцензій, спеціальних дозволів, прав власності на нерухоме майно, у т.н. земельні ділянки (частки, паї), на транспортні засоби, прав постійного користування або користування на умовах оренди земельними ділянками.
Платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

 первинні водокористувачі - суб’єкти господарювання незалежно від форми власності:

 юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів;

суб’єкти господарювання незалежно від форми власності:

 юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Порядок справляння цієї рентної плати визначений статтею 255 Кодексу.

Платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами (пункт 256.1 статті 256 Кодексу).

Порядок сплати цієї рентної плати визначений статтею 256 Кодексу.

Порядок подання декларацій, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257, 258 Кодексу.

Стосовно туристичного збору повідомляємо, що відповідно цо підпункту 268.5.2 пункту 268.5 статті 268 Кодексу згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - Рада), справляння збору може здійснюватися такими податковими агентами, як, зокрема, юридичними особами, філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами юридичних осіб згідно з підпунктом 268.7.2 пункту 268.7 цієї статті, фізичними особами -підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місюях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 цієї статті.

Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Ради.

Юридична особа - податковий агент, зі сплати туристичного збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу (підпункт 268.7.2 пункту 268.7 статті 268 Кодексу).

Отже, якщо Товариство має структурний безбалансовий підрозділ без створення юридичної особи, який надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) та знаходиться в іншій ніж Товариство територіально-адміністративній одиниці, для цілей справляння туристичного збору має перебувати на податковому обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням цього структурного підрозділу.

Порядок справляння туристичного збору визначен т статтею 268 Кодексу.

Платники збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи -підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках (підпункт 268-1. 1.1 пункту 268-1. 1 статті 268-1 Кодексу).

При цьому умовою для справляння збору є наявність спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджених рішенням відповідних Рад (підпункт 268-1. 1.2 пункту 268-1. 1 статті 268-1 Кодексу).

Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити вказану діяльність, надається виконавчим органом Ради відповідному контролюючому органу.

Враховуючи зазначене, якщо структурний підрозділ Товариства рішенням Ради уповноважений на організацію та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, та для такої діяльності має спеціально відведені земельні ділянки, то такий структурний підрозділ є платником збору за місця для паркування транспортних засобів.

Порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів визначений статтею 268-1 Кодексу.

Враховуючи зазначене, платником вказаних вище рентних плат, збору за місця для паркування транспортних засобів, податковим агентом туристичного збору за місцезнаходженням структурного підрозділу є:

Товариство, яке перебуває на обліку за неосновним місцем обліку, до реєстрації структурного підрозділу філією Товариства;

структурний підрозділ після його реєстрації у статусі філії Товариства.

Щодо порядку введення касових операцій в структурних підрозділах

Порядок ведення касових операцій в Україні регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення № 148).

Це Положення розроблено відповідно до Закону України 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб’єкти господарювання), фізичними особами.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу І Положення № 148 відокремлені підрозділи - філії, представництва, відділення, що наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законодавством України, та інші структурні підрозділи (стаціонарні або пересувні), де реалізуються товари, надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.

Таким чином, будь-який структурний підрозділ суб’єкта господарювання, де реалізуються товари, надаються послуги та здійснюються розрахункові операції вважається відокремленим підрозділом згідно з нормани Положення № 148.

Відповідно до пункту 39 розділу IV Положення № 148 кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи установ/підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки та виплати, пов’язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) та/або розрахункової книжки (далі - РК) та веденням книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи — підприємці касової книги не ведуть.

Відповідно до підпункту 18 пункту 3 розділу І Положення № 148, оприбуткування готівки - проведення суб’єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Згідно з пунктом 11 розділу II Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z- звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Кодексу і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО -разі її використання на період виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії).

Згідно з пунктом 24 розділу III Положення № 148 розрахункові операції, що проводяться відповідно до Закону про застосування реєстраторів, оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно з пунктом 16 розділу II Положення №148 готівкова виручка (готівка) здається суб’єктами господарювання самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти надання фінансових послуг) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів, або через підприємства, які отримали ліцензію Національного банку України на надання банкам послуг з інкасації.

Таким чином, відокремлений підрозділ має право самостійно здавати готівкову виручку через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів, або через підприємства, які отримали ліцензію Національного банку України на надання банкам послуг з інкасації.

У такому випадку готівкова виручка відокремлених підрозділів, які не ведуть касової книги, що здається ними до кас банку у встановленому порядку, зараховується на рахунок підприємства - юридичної особи у безготівковому порядку та не потребує оприбуткування в касовій книзі підприємства - юридичної особи.

Також, згідно з нормами статті 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048 (із змінами та доповненнями) внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо такі внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z- звіту.

Отже операція «службове вилучення» проводиться в момент вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків, а оприбуткуванням готівки для відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання Z- звітів в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Кодексу, і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання).

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.