Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.04.2020 р. № 1516/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення , надіслане до ДПС листом ГУ ДПС у Полтавській області, щодо визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість при отриманні відшкодування шкоди та порядку складання податкової накладної, та, керуючись статтею 5 2 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), Повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платником здійснено попередню оплату за товар (обладнання) нерезиденту.

За умовами укладеного контракту право власності на товар переходить до покупця в порту відвантаження.

Доставку товару здійснювала компанія - перевізник.

Проте, під час доставки товар був зіпсований та не підлягав ремонту.

Платник відмовився від отримання товару і за умовами договору про добровільне відшкодуванв я шкоди компанія - перевізник відшкодувала вартість збитків із розрахунку ваги зіпсованого товару, власником якого на той час    був
платник.

Розмитнення зіпсованого товару здійснювалось компанією перевізником, а не платником.

Відповідно до статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (пункт 5 статті 268 ГКУ).

У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 ГКУ, якщо інший розмір не передбачено законом або договором (пункт 7 статті 269 ГКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зберігання, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Пунктом 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткуванні ПДВ є операції платників податку з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 186.1 статті 186 ПКУ місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту);
 

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
 

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДЕ встановлені статтею 187 ПКУ.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникненні податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яки припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка : подія, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
 

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 187.11 статті 187 ПКУ попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера.

Таким чином, попередня оплата за товар, яку платник здійснив на користь нерезиденту, не формує податковий кредит та не визначає податкових зобов’язань у такого платника.

Щодо отримання платником відшкодування від компанії -перевізника за зіпсований товар

Так, згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, перехід власності на товари за межами митної території України від платника компанії - перевізнику за компенсацію із розрахунку 10 дол. США за 1 кг зіпсованого товару є фактично постачанням товару.

У разі постачання товарів резиденту або нерезиденту за межами митної території України, операція резидента з постачання таких товарів згідно з пунктом 185.1 статті 185 11КУ не є об’єктом оподаткування ПДВ.

 Податкова накладна на таке постачання не складається та обсяг постачання у декларації з ПДВ не відображається.

З інформації, вказаної у листі підприємства, неможливо встановити всі обставини, необхідні для однозначної ідентифікації правовідносин.

Так, у зверненні відсутня інформація щодо:

статусу компанії - перевізника (резидент/нерезидент);

умов договору перевезення товару;

підстав здійснення розмитнення товарів компанією - перевізником;

а також щодо інших суттєвих умов господарських операцій, що не дає змоги встановити та проаналізувати всі обставини та наслідки таких операцій.

Тому надання конкретної відповіді на порушене питання можливе лише після отримання повної та достовірної інформації щодо суті здійснюваних платником податку операцій.

Враховуючи вищевказане, оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах документальної перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Водночас відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу III постанови Правління НБУ від 2 січня 2019 року № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів,що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов'язань за договором товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено -на суму їх вартості (якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резидентові).

Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).