Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.04.2020 р. № 1615/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України на звернення Господарства щодо сплати орендної плати за земельні ділянки (далі - Плата), керуючись ст. 52 Податковою кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Господарство проінформувало, що його засновником є фізична особа, яка згідно з умовами договорів оренди землі (далі - Договори) прийняла в строкове платне користування 3 (три) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля).

Господарство запитує, чи виникає у Господарства обов’язок із справляння Плати.    

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств, як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, визначає Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-ІV (далі - Закон № 973)

Згідно з част. першої ст. 1 Закону № 973 фермерське. господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Податкові зобов’язання з плати за землю обчислюються, з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу) на підставі даних Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу), а також на підставі договору оренди земельної ділянки (ст. 288 Кодексу).

Враховуючи те, що стороною Договорів є фізична особа, а не Господарство, то у Господарства не виникають підстави виконання податкових зобов’язань з Плати.

Платником Плати за такі земельні ділянки є орендар (згідно наданих до звернення Договорів - фізична особа).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).