Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.04.2020 р. № 1478/6/99-00-17-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула зверневня Товариства щодо формування розпорядниками акцизних складів облікових даних про фактичні залишки пального, їх передачі до контролюючого органу та повідомляє таке.

Товариство зазначило, що у зв’язку з організацією господареві сої діяльності у платника податків виникла необхідність в отримані індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене Товариство запитує:

1. Чи має право платник податків не формувати щоденні дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби, добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі - обсяг обігу пального), а ли не формувати фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць, у зв’язку з тим, що суб’єкт господарювання має ліцензію на право оптової торгівлі пальним і з січня 2020 року не здійснює операції з реалізації пального та використовує його виключно для власного споживання?

2. Чи необхідно платнику податків звернутися до контролюючого органу щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним для можливості здійснення формування даних про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць?

До питань 1 і 2.

Абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що реалізація пального - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (абзац восьмий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з абзацом одинадцятим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу до власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті «б» цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Отже, платник податків здійснює господарську діяльність з реалізації пального за наявності умов визначених у підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Разом з тим, згідно з абзацом п’ятдесят п’ятим частини першої статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481) зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого під інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до абзацу першого підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу розпорядники акцизних складів зобов’язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі
- УКТ ЗЕД) у літрах, приведених до температури 15° С.

Абзацом п’ятим підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу передбачено, що дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Водночас розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов’язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С (абзац третій підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу).

При цьому згідно з абзацом шостим підпункту 230.1.3 пункту 23( .1 статті 230 Кодексу дані про фактичні залишки пального на перший та останвій дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітною календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

Таким чином, з урахування абзацу шостого підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарнім місяць підлягають формуванню тільки розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Одночасно інформуємо, що відповідно до частини першої статті і 5 Закону №    481 оптова торгівля пальним здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з абзацом другим частини сорок дев’ятої статті 15 Закону № 481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, заяви суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).