Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.04.2020 р. № 1569/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг, пов’язаних із пошуком і залученням потенційних клієнтів для нерезидента та виконання дій, пов’язаних із таким пошуком і залученням, а також аналогічне звернення Товариства, надіслане до ДПС листом ГУ ДПС у Запорізькій області, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як вбачається із змісту звернення, згідно з умовами договору нерезидент надає резиденту - комісіонеру (платнику ПДВ) доступ до програмної продукції.

 Резидент - комісіонер (платник ПДВ) фактично не отримує програмну продукцію або її копію і до нього не переходять права власності або будь-які права на таку програмну продукцію, що створюють можливість для резидента -комісіонера (платник ПДВ) на подальше відчуження такої програмної продукції будь-яким способом.

 При цьому, крім випадків, визначених безпосередньо у договорі, резидент - комісіонер (платник ПДВ), ні в якому разі не буде вважатися продавцем, постачальником, або особою, яка надає послуги для нерезидента.

Крім цього нерезидент сплачує резиденту - комісіонеру (платнику ПДВ) комісійну винагороду за фактично залученого ним користувача (реферала), який набуває статусу нового потенційного клієнта нерезидента, який прийняв певну пропозицію щодо відповідної програми.

Отже, виходячи із змісту звернення і опису питання, резидент - комісіонер (платник ПДВ) надає нерезиденту послуги із пошуку і залучення потенційних клієнтів для нерезидента та виконання дій, пов’язаних із таким пошуком і залученням, за які отримує комісійну винагороду від нерезидента.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі статтею 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду ) від комітента.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку , фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податково ‘ звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу І ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, Що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996)).

 Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

 З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

При цьому продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

 Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності (підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуз безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання обставин, наявних у зверненні, у випадку, якщо місцем постачання послуги із пошуку і залучення потенційних клієнтів для нерезидента та виконання дій пов’язаних із таким пошуком і залученням, згідно зі статтею 186 розділу V ПКУ буде визначено митну територію України, то операція резидента - комісіонера (платника ПДВ) з постачання послуги із пошуку і залучення потенційних клієнтів для замовника та виконання дій, пов’язаних із таким пошуком і залученням, є операцією, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

У випадку, якщо місцем постачання послуги із пошуку і залучення потенційних клієнтів для замовника та виконання дій, пов’язаних із таким пошуком і залученням, згідно зі статтею 186 розділу V ПКУ буде визначене територію за межами митної території України, то операція резидента - комісіонера (платника ПДВ) з постачання таких послуг не є об’єктом оподаткування ПДВ.

З питання правомірності віднесення зазначених у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг рекомендуємо звернутися до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Разом з цим повідомляємо, що опис питань і обставини, що наявні у зверненні не дають змоги у повній мірі визначити фактичну сутність, здійснюваних нерезидентом і резидентом-комісіонером (платником ПДВ) операцій, а також договірних відносин і зобов’язань, які склалися між ними, а тому з метою недопущення неоднозначного трактування норм ПКУ більш детальну індивідуальну податкову консультацію з порушених питань може бути надано за умови направлення до контролюючого органу звернення, яке міститиме чітке сформульовані питання, на які заявник прагне одержати відповіді, та копії документів щодо вказаних операцій (у тому числі копій цивільно-правових договорів).

Таким чином у разі необхідності Товариство може повторно звернутися до ДПС або підпорядкованих їй територіальних органів за отриманням більш детальної індивідуальної податкової консультації з порушених у зверненні питань.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).