Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.04.2020 р. № 1468/6/99-00-04-06-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) розглянула звернення щодо укладення договору факторингу платником єдиного податку фізичною особою - підприємцем та з урахуванням фактично викладених обставин повідомляє наступне.

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 ПКУ платники єдиного податку першої третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковії) формі (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Підпунктом 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування п д відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦКУ).

Отже, за договором факторингу клієнт відступає фактору тільки грошову вимогу для отримання фінансування, а фактор сплачує клієнту як компенсацію за відступлення вимоги певну грошову суму (надає фінансування).

Зважаючи на викладене, укладення договору факторингу фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку є механізмом розрахунку по правочину купівлі - продажу товарів (робіт, послуг) не у грошовій формі, а отже не дає права фізичній особі - підприємцю застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.

Зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.