Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.04.2020 р. № 1691/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо виникнення податкових наслідків з податків і зборів при здійсненні операцій з постачання послуг у рамках укладеного між нерезидентом і Товариством договору та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні (з урахуванням додатків), між Товариством (далі —Замовником) та нерезидентом (далі — Виконавцем) було укладено договір із організації послуг від 09.12.2019 № 9513 (далі — Договір № 9513).

Згідно з предметом Договору № 9513 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання із організації надання фізичним особам (далі — Клієнти), застрахованим Замовником, медичних послуг за допомогою медичного порталу лікарями-фахівцями/медичними закладами, які залучаються Виконавцем для виконання обов’язків за Договором № 9513 (далі — Медична послуга).

 Медична послуга надається з метою уточнення діагнозу та/або плану лікування за результатами розгляду і оцінки медичних документів щодо раніше діагностованих у Клієнтів захворювань.

 Результатом наданої Медичної послуги є письмовий експертний висновок, виданий відповідним лікарем-фахівцем/медичним закладом.

 Під експертним висновком розуміється заочна консультація лікарями фахівцями Клієнта за підсумками розгляду і оцінки вказаних вище документів.

Замовник оплачує Виконавцю вартість Медичної послуги в обсязі і порядку, погодженими Сторонами Договору № 9513.

 Зокрема, щомісячно не пізніше 10 робочих днів з дати закінчення кожного місяця Виконавець надає Замовнику рахунок за надані Медичні послуги, а також оригінал акта-прийому передачі наданих Медичних послуг.

Отже, з огляду на положення та умови Договору № 9513 операція із організації надання Клієнтам Медичних послуг за своєю фактичною сутністю передбачає те, що Виконавець надає Замовнику послуги із пошуку лікарів-фахівців/медичних закладів, які будуть надавати Клієнтам Медичні послуги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу І ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку — превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996)).

 Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

 До таких послуг, зокрема належать:

— надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць);

— консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;

— телекомунікаційні послуги, а саме:

- послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж;

- надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

У випадку, якщо зазначені у зверненні послуги із організації надання Клієнтам Медичних послуг відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг вважається місце, в якому їх отримувач зареєстрований як суб'єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

 Оскільки у даному випадку отримувачем послуг з організації надання Клієнтам Медичних послуг є Замовник (резидент), що зареєстрований на митній території України, то операція Виконавця (нерезидента) з постачання таких послуг Замовнику (резиденту) є об’єктом оподаткування ПДВ.

У випадку, якщо перелічені у зверненні послуги із організації надання Клієнтам Медичних послуг не відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг є місце реєстрації їх постачальника.

 Оскільки у даному випадку постачальником послуг із організації надання Клієнтам Медичних послуг є Виконавець (нерезидент), що зареєстрований за межами митної території України, то операція Виконавця (нерезидента) з постачання таких послуг Замовнику (резиденту) не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Враховуючи викладене, у розглянутій у зверненні ситуації у Замовника (резидента) виникне обов’язок щодо нарахування та сплати ПДВ за операціями Виконавця (нерезидента) з постачання Замовнику (резиденту) послуг із організації надання Клієнтам Медичних послуг, якщо такі послуги будуть віднесені до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, та відповідно місцем їх постачання визначено митну територію України.

З питання правомірності віднесення зазначених у зверненні послуг із організації надання Клієнтам Медичних послуг до тієї чи іншої категорії послуг, рекомендуємо звернутися до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Щодо оподаткування доходів нерезидента

Відповідно до абзацу другого статті 8 Закону України від 07 березья 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникне обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

 Тобто страхування здійснюється для надання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

У разі якщо вищезазначені послуги із організації надання Клієнтам Медичних послуг надаються у зв’язку із настанням страхового випадку, то їх оплата є виплатою страхового відшкодування за таким страховим випадком.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у пункті 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.

Підпунктом 141.4.5 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ визначено, що страховики або інші резиденти, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:

— у межах договорів із обов'язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб - нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта», а також за договорами страхування пасажирських перевезень цивільної авіації — за ставкою 0 відсотків;

— у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів, крім ризиків, зазначених в абзаці другому цього пункту, — за ставкою 4 відсотки суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми;

— під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному такою національною комісією, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійносгі (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеною національною комісією), а також під час укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, — за ставкою 0 відсотків;

— в інших випадках, ніж зазначені в абзацах другому—четвертому цього пункту, — за ставкою 12 відсотків суми таких платежів (виплат) за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Отже, доходи нерезидента у вигляді винагороди за надання послуг із організації надання Клієнтам Медичних послуг оподатковуються за ставкою 12 відс. відповідно до підпункту 141.4.5 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).