Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.04.2020 р. № 1649/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на прибуток операцій з надання гуманітарної допомоги продукцією, виробленою компанією для проведення медикаментозної терапії та запобігання поширенню інфекції СОVID-19 і її лікування, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у запиті, в умовах коронавірусної пандемії СОVID-19, до платника, як виробника противірусних препаратів прямої дії звернулося Посольство « » (офіційно акредитоване на території України) з проханням терміново надати гуманітарну допомогу продукцією, виробленою компанією для проведення медикаментозної терапії та запобігання поширенню інфекції і її лікування.

Платник просить надати відповідь з наступних питань:

Питання 1. Чи може платник віднести гуманітарну допомогу, надану нерезиденту, до господарської діяльності підприємства та включити її до витрат.

Питання 2,3. Чи передбачений граничний розмір для віднесення такої допомоги до витрат, та якими документами повинна бути оформлена така операція.

Відповідно до ст. 1 Закону Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога — цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність —діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на
отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996).

Відповідно до п. 1,2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

— назву документа (форми);

— дату складання;

— назву підприємства, від імені якого складено документ;

— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 5 ст. 9 Закону № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони бути здійснені.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім
банків) незалежно від форм власності (надалі — підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі — Положення № 88).

Відповідно до пунктів 2.5 і 2.13 розділу 2 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, враховуючи норми Закону № 996, відповідний документ набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

Одночасно повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 от. 6 Закону № 996).

Таким чином, первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку.

Отже, з питання формування у бухгалтерському обліку витрат при наданні гуманітарної допомоги нерезиденту та оформлення її первинними документами доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Питання 4. Щодо особливостей оподаткування зазначеної операції податком на прибуток.

Згідно з Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженим Указом Президента України від 10 червня 1993 року № 198/93, дипломатичні представництва (посольства або місії) іноземної держави в Україні, консульські установи іноземної держави в Україні за своїм статусом є органами іноземної держава, яким надаються відповідні привілеї та імунітети, що визначаються відповідно до Віденської конвенції 1961 року та Віденської конвенції 1963 року.

Відповідно до п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні віднесено до поняття «нерезиденти».

Пунктом 133.2 ст. 133 Кодексу визначено, що платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є, зокрема, юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Отже, установи та організації, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, не є платниками податку на прибуток з числа нерезидентів.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 14 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 цього пункту.

Таким чином, фінансовий результат податкового (звітного) періоду платника податку на прибуток збільшується на суму безоплатно наданих товарів (гуманітарної допомоги продукцією, виробленою компанією для проведення медикаментозної терапії та запобігання поширенню інфекції СОVID-19) особам, що не є платниками податку на прибуток (Посольство « »).

Згідно з п. 133.2 ст. 133 Кодексу до платників податку на прибуток -нерезидентів належать постійні представництва нерезидентів, які отримуюсь доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке повністю або частконо проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема:

— місце управління;

— філія;

— офіс;

— фабрика;

— майстерня;

— установка або споруда для розвідки природних ресурсів;

— шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр та будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;

— склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту;

— зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації;

— зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством;

— утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента;

— направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу;

— утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Відповідно до абзацу третього п. 63.3 ст. 63 Кодексу об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.
Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків (абзац четвертий п. 63.3 ст. 63 Кодексу).

Підпунктом 3.4.2 п. 3.4 р. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, із змінами і доповненнями, зокрема встановлено, що відокремлений підрозділ іноземної компанії, організації стає на облік як платник, який зобов’язаний сплачувати податки і збори відповідно до Кодексу.

Взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з цим підпунктом не звільняє такий підрозділ від обов’язку реєстрації платником податку на прибуток у порядку, якщо він розпочинає господарську діяльність та відповідає визначенню постійного представництва.

Таким чином, представництво нерезидента, яке отримує дохід за територією України, має зареєструватися платником податку на прибуток.

У разі якщо гуманітарна допомога продукцією, виробленою компанією, передається постійному представництву нерезидента на території України —платнику податку на прибуток, то різниця згідно з п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу у компанії не виникає.

Разом з цим, при використанні залучених активів слід враховувати наступне.

Згідно з пунктом 51-2 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, тимчасово, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за податкові (звітні) періоди 2020 року для закладів охорони здоров'я державної та/або комунальної власності та/або особи, уповноваженої на здійснення
закупівель у сфері охорони здоров'я, що є платниками податку на прибуток, фінансовий результат до оподаткування:

— зменшується на суму доходів, визнаних за правилами бухгалтерського обліку, внаслідок отримання ними коштів або товарів:

— лікарських засобів для надання медичної допомоги хворим, дезінфекційних засобів і антисептиків, медичного обладнання, засобів індивідуального захисту, медичних виробів для скринінгу хворих, розхідних матеріалів для надання медичної допомоги, медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів, реагентів для лабораторних досліджень;

— медичних виробів, лабораторного обладнання, розхідних матеріалів для інфекційних відділень, патологоанатомічних відділень тощо, засобів особистої гігієни, продуктів харчування або товарів, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

— добровільно переданих юридичними та/або фізичними особами протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

При визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для закладів охорони здоров'я державної та/або комунальної власності та/або особи, уповноваженої на здійснення закупівель у сфері охорони здоров'я, що є платниками податку на прибуток, фінансовий результат до оподаткування:

— збільшується на суму витрат, визнаних за правилами бухгалтерського обліку, внаслідок використання ними вищезазначених коштів або товарів.
Щодо окремих питань, пов’язаних із наданням Товариством Посольству « » гуманітарної допомоги у вигляді власно виробленої продукції, у частині оподаткування ПДВ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Продаж (реалізація) товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Під безоплатно наданими товарами розуміються, зокрема товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх
повернення, або без укладення таких договорів (п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 розділу V Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у п.п. «б» і «в» п. 186.1 ст. 186 розділу V Кодексу);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктом 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), за винятком:

— товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

— газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Особливості оподаткування ПДВ операцій з надання благодійної допомоги визначено у п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 розділу V Кодексу.

Звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 розділу V Кодексу, такі операції оподатковуються ПДВ на загальних підставах.

На товари, які надходять як благодійна допомога від вітчизняних благодійників за цілями, визначеними ст. З Закону № 5073, поширюються правила маркування.

Не підлягають звільненню від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги у вигляді зазначених у розділі VI Кодексу підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі ІV Кодексу), нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V Кодексу. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, із змінами і доповненнями.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 ст. 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Кодексу терміни.

Разом з цим, згідно з п. 71 підрозділу 2 розділу XX ПКУ тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, які звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до п. 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу,
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224 (далі — Перелік № 224).

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу та положення ст. 199 розділ) V Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

При цьому норми п. 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовуються до операцій з постачання товарів, визначених Переліком № 224, що здійснені в період, починаючи з 17 березня 2020 року, і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питання і обставин, наявних у зверненні, у випадку, якщо товари, які планує постачати Товариство Посольству Ісламської Республіки Іран як благодійну (гуманітарну) допомогу, наявні у Переліку № 224, то операція з постачання таких товарів, місцем постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу визначено митну територію України, є об’єктом оподаткування ПДВ та звільняється під оподаткування ПДВ протягом періоду вказаного у п. 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, незалежно від дати їх виробництва та походження (вітчизняного виробництва чи ввезених на митну територію України).

У випадку, якщо товари, які планує постачати Товариство Посольству « » як благодійну (гуманітарну) допомогу, відсутні у Переліку № 224, то операції з постачання таких товарів, місцем постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу визначено митну територію України, є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується податком у загальновстановленому порядку за основною ставкою. База оподаткування при здійсненні такої операції визначається за правилами, встановленими п. 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу.

При цьому у такому випадку Товариство зобов’язано визначити податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до ст. 187 розділу V Кодексу та якщо такі товари (продукція) надаються на безоплатній основі, скласти дві податкеві накладні, які зареєструвати в ЄРПН у встановлені Кодексом терміни:

— одну — на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання;

— іншу — на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною.

Щодо застосування валютного контролю по операціях, що відносяться до гуманітарної допомоги наданої нерезиденту України за межами митної території України.

У разі надання гуманітарної допомоги на території України представництву нерезидента, на такі операції валютний нагляд не розповсюджується, оскільки товари, які передаються нерезиденту, не вивозяться за межі митної території України.

Водночас, у разі надання гуманітарної допомоги за межами України безпосередньо нерезиденту, то у такому випадку слід дотримуватись норм
законодавства, які застосовуються при укладанні зовнішньоекономічних договорів.

На сьогодні правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України від 21 червня 20 8 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон № 2473), який також встановлює відповідальність за порушення суб’єктами валютного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2473, органами валютного нагляду є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Згідно із Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2, операції з благодійної та гуманітарної допомоги віднесено до поточних валютних операцій, та які є поточними неторговельними операціями.

Пунктом 5 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків та дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 передбачено, що банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

При здійсненні операції з безоплатного надання товарів нерезидентам розрахунки в грошовій формі не здійснюються, тобто встановлені НБУ граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не поширюються на операції резидентів з безоплатного надання товарів нерезидентам та відповідно пеня за ненадходження валютної виручки від здійснення таких операцій не нараховується.

При цьому, безоплатна операція з експорту товарів повинна бути належним чином підтверджена договором, митною декларацією та іншими документами з яких випливає, що товар експортується на безоплатній основі.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.