Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.04.2020 р. № 1761/10/26-15-05-09-01-14/ІПК

Головне управління ДПС у………  розглянуло звернення про надання індивідуальної податкової консультації стосовно використання кредитною спілкою у своїй господарській діяльності реєстратора розрахункових операцій, в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Щодо обов’язковості застосування реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО) кредитною спілкою при наданні послуг (питання 1, 2).

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України від 28 червня 2001 року №2908-ІІІ "Про кредитні спілки" (далі — Закон № 2908) кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. З Закону № 2908 кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі — Закон № 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Податкового кодексу України (далі —  Кодекс), заборонено.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) — оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з абзацом другим п. 1 ст. 12 Закону № 2908 члени кредитної спілки зобов’язані брати участь у формуванні майна кредитної спілки, зокрема сплачувати у грошовій формі вступні, обов’язкові пайові та інші внески у розмірах, строки та в порядку, що визначені статутом кредитної спілки.

Також відповідно до абзацу п’ятого п. 1 ст. 11 Закону №2908 члени кредитної спілки мають право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.

Отже, при сплаті членами кредитної спілки (фізичними особами) вступного, обов’язкового пайового внеску та цільових внесків, які формують майно кредитної спілки, або отримання ними доходу на свій пайовий внесок, що не є розрахунковою операцією, чинним законодавством застосування реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО) не вимагається.

Щодо застосування РРО при наданні та поверненні кредиту і процентів за користування кредитом, залученні коштів на депозитні рахунки, оплаті процентів за депозитом, наданні за плату поручительств та інших фінансових (супутніх) послуг, пов’язаних з наданням кредитів та залученням вкладів на депозитні рахунки в готівковій та безготівковій формі (питання 3, 4, 5 та 6).

Згідно з п. 2 ст. З Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку відповідний розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Водночас у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку), застосування РРО є необов'язковим.

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ "Про електронну комерцію" (далі — Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська картка, далі — ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Разом з цим згідно з роз'ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Водночас при оплаті споживачами виставлених рахунків за надані послуги шляхом переказу коштів з платіжних систем Приват 24, Портмоне та інших (тобто із застосуванням ЕПЗ) застосування РРО та видача відповідного розрахункового документа є обов'язковим.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі — Закон № 71) внесені зміни до Кодексу і, зокрема, до п. 1 ст. 9 Закону № 265 щодо обов'язкового застосування РРО та розрахункових книжок при наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Таким чином, при наданні послуг, у тому числі фінансових, розрахунки мають проводитись із застосуванням РРО на загальних підставах.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі — Закон № 2664) фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Також згідно з пп. 4, 6, 7 та 14 ст. 4 Закону № 2664 фінансовими вважаються, зокрема, такі послуги, як залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительства, послуги у сфері страхування.

Отже, кредитні спілки при наданні та поверненні суми кредиту, платі за користування кредитом, залученні депозитів, платі, яка нараховується на вклади, що знаходяться на депозитних рахунках, оплаті кредитній спілці за надання гарантій і поручительства та інших фінансових послуг, передбачених чинним законодавством, якщо розрахунки проводяться в готівковій формі, мають застосовувати РРО та видавати відповідний розрахунковий документ встановленої форми.

Відносно Вашого питання про застосування штрафних фінансових санкції за порушення вимог застосування РРО до 19.04.20120 та після 19.04.2020  (питання 7).

Закон України від 20.09.2019 №129-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детенізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» та Закон України від 20.09.2019 №128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детенізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», відповідно яких постають Ваші питання, враховуючи зміни, внесені Законом України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)» наберуть чинності 01.08.2020 року.

При цьому наголошуємо, що контролюючий орган надає відповідь на звернення (листи, запити) платників податків відповідно до вимог чинного законодавства.

Так у разі незастосування РРО та не видачі відповідного розрахункового документу у випадках визначених законодавством, згідно ст. 17 Закону № 265 до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

І) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту:
— проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

— непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

— невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки — загальній сумі пролажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше — 1 гривня;

— за кожне наступне вчинене порушення — 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

У відповідності до п. 52.2 ст, 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації.