Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2020 р. № 1756/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування коштів, що отримує комерційний агент за агентським договором, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

Особливості оформлення агентської діяльності регламентуються главою 31 «Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання» Господарського кодексу України (далі — ГКУ). У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), якими регулюються відносини доручення (ст. 305 ГКУ).

Відповідно до ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (ст. 297 ГКУ).

Статтею 301 ГКУ визначено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Тобто за агентським договором комерційний агент від імені суб’єкта та за його рахунок вчиняє певні юридичні дії щодо укладення угод чи сприяння їх укладенню (надання фактичних послуг). При цьому агент отримує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень
(стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми агентської винагороди, що отримує комерційний агент за агентським договором, та коштів, які комерційний агент отримує від споживачів за поставлений товар і перераховує суб’єкту господарювання, якого він представляє. Зазначені суми враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Платник податку має право відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу звернутися до контролюючих органів за наданням індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Надання роз’яснень з питань бухгалтерського обліку не належить до повноважень ДПС.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, за роз’ясненнями з питань бухгалтерського обліку сум агентської винагороди за агентським договором, а також коштів, що отримує комерційний агент від споживачів за поставлений товар і перераховує суб’єкту господарювання, якого він представляє, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання агентських послуг
Як зазначено у зверненні, платник податку (Виконавець) надає постачальнику товарів послуги із забезпечення приймання від покупців та подальшого перерахування постачальнику коштів, що є оплатою за товари, які постачаються таким постачальником покупцям.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання товарів згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовуєтеся виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (п. 188.1 ст. 188 Кодексу).

Отже, зважаючи на те, що Виконавець самостійно не постачає товари покупцям, а є лише посередником (агентом), який надає постачальнику товарів послугу з приймання від покупців коштів в оплату вартості таких товарів та подальшого перерахування таких коштів постачальнику товарів, то за операцією з постачання такої послуги Виконавець визначає податкові зобов'язання з ПДВ лише виходячи з вартості наданих ним послуг (агентської винагороди) без врахування вартості таких товарів.

Податкові зобов’язання за операціями з постачання товарів визначаються постачальником, який безпосередньо здійснює їх продаж, виходячи з повної вартості таких товарів (без вирахування агентської винагороди, яка утримується Виконавцем із суми коштів, отриманих від покупців в оплату вартості таких товарів).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.