Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2020 р. № 1757/6/99-00-17-03-01-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації, з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодо оподаткування акцизним податком та відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє таке.

У зверненні Товариство зазначає, що є платником акцизного податку та розпорядником акцизного складу.

Основний вид економічної діяльності Товариства (згідно КВЕД 2010) «оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».
Товариство має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місця оптової торгівлі, яка отримана згідно з вимогами Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481). При цьому, на місці оптової торгівлі (на території підприємства) розміщені резервуари та паливороздавальні колонки.
Також Товариство має ліцензію на право зберігання пального, яка була отримана у грудні 2019 року в загальному порядку, тобто для отримання ліцензії Товариством були надані документи, зазначені в частині тридцять восьмій статті 15 Закону № 481.

У Товариства відсутні автозаправні станції, автогазозаправні станції, газонаповнювальні пункти, та інші місця роздрібної торгівлі пальним.
Товариство не отримувало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним та не встановлювало РРО, оскільки не здійснює і не планує здійснювати роздрібну торгівлю пальним.

Товариство запитує:

Чи має право Товариство на підставі вищевказаних ліцензій виконувати такі операції з пальним:

1. Здійснювати оптову торгівлю пальним через    вищевказані
паливороздавальні колонки, які виконують функції витратомірів-лічильників?

2. Відпускати пальне на власне споживання через вищевказані паливороздавальні колонки (які виконують функції витратомірів-лічильників), у тому числі в паливні баки власних транспортних засобів, каністри тощо?

3. Зберігати за договором зберігання у резервуарах пальне, яке належить іншому суб’єкту господарювання (поклажодавцю), та відпускати таке пальне поклажодавцю або (за дорученням поклажодавця) іншим третім особам через вищевказані паливороздавальні колонки, які виконують функції витратомірів-лічильників?

Щодо питань 1-3.

Згідно з пп. 14.1.141 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

 — до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

—  для власного споживання чи промислової переробки;

 — будь-яким іншим особам.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад — приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Підпунктом 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 — також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі — рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей Кодексу, акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Відповідно до статті 1 Закону № 481, ліцензія (спеціальний дозвіл) — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Оптова торгівля пальним — діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Місце оптової торгівлі пальним — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону № 481 встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.

Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

З огляду на зазначене вище, за наявності вказаних вище ліцензій, Товариство може здійснювати операції з пальним через паливороздавальні колонки, які виконують функції витратомірів-лічильників, що зазначені у зверненні Товариства, а саме:

— оптову торгівлю пальним, відпускати пальне на власне споживання через паливороздавальні колонки, у тому числі в паливні баки власних транспортних засобів, каністри тощо, зберігати за договором зберігання у резервуарах пальне, яке належить іншому суб’єкту господарювання (поклажодавцю), та відпускати таке пальне поклажодавцю або (за дорученням поклажодавця) іншим третім особам, за умови, що паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, мають позитивні результати повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства та виконують виключно функції витратомірів-лічильників.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.