Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.04.2020 р. № 1775/6/99-00-04-06-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, cт. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення з питання орендної плати за земельну ділянку та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що йому на підставі договору оренди належала земельна ділянка.

Термін договору оренди закінчився у 2015 році.

Рішенням сесії міської ради у 2016 році йому відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки.

При цьому земельна ділянка по сьогоднішній день перебуває у користуванні.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), Цивільним кодексом України та Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 1 Закону № 161 визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (абзац перший ст. 5 Закону №161).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону №161).

Відповідно до ст. 21 Закону №161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до ст. 53 Закону № 161 по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

При цьому орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Питання нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, як форми справляння плати за землю, регулюється Розділом ХІІІ Кодексу.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, яким встановлюються розмір та умови внесення орендної плати (пункти 288.1,288.4 ст. 288 ПКУ).

Водночас, відповідно до частини першої ст. 34 Закону № 161 у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Орендар не має права утримувати, земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди землі, є акт приймання-передачі.

Тобто у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повинен сплатити орендну плату за земельну ділянку державної (комунальної) власності за фактичний період перебування землі в користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді), що підтверджується актом приймания-ітередачі земельної ділянки.

Враховуючи те, що Вами не поверталася земельна ділянка міській раді і у Вас відсутній акт приймання-передачі земельної ділянки, тобто земельна ділянка використовується у підприємницькій діяльності, то підстави щодо не сплати орендної плати відсутні,

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.