Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.04.2020 р. № 1382/К/99-00-04-06-03-09/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування доходів у вигляді заробітної плати, отриманих фізичною особою - резидентом від юридичної особи - резидента, якщо робота за наймом виконується на території Бельгії з урахуванням висновків Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 (справа № 640/19877/18).

Розглянувши питання відповідності чинному податковому законодавству наданої податкової консультації, суд висловлює свою позицію.

«....
Податковим органом Бельгії «....» надано довідку про те, що останній в 2018 році є податковим резидентом Бельгії.

Відповідно до п. 13.3 ст. 13 Кодексу доходи, отримані фізичною особою -резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом (п. 13.4 ст. 13 Кодексу).

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справлять такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування.

 Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).    

З урахуванням положень п. 1 ст. 15 Конвенції ратифікована Верховною Радою Україною 29 жовтня 1996 року (Закон України № 433/96-ВР), заробітна плата, що одержується резидентом України (Бельгії) у зв’язку з роботою за наймом, підлягає оподаткуванню тільки в Україні (Бельгії), якщо тільки робота за наймом не здійснюється в Бельгії (Україні).

Якщо резидент України (Бельгії) здійснює роботу за наймом у Бельгії (Україні), одержана в зв’язку з цим винагорода може оподатковуватись в Бельгії (Україні).    

Слід зазначити, що слово «може» у контексті п. 1 ст. 15 Конвенції означає право держави, в якій робота за наймом фактично здійснюється (тобто виконується там, де найманий працівник фізично присутній), оподатковувати зазначені винагороди відповідно правил, встановлених чинним законодавством цієї держави.

З урахуванням положень п. 2 ст. 15 Конвенції винагорода, що одержується фізичною особою - резидентом України у зв’язку з роботою за наймом, яка здійснюється в Бельгії, оподатковується тільки в Україні, якщо одночасно виконуються всі умови, зазначені у п. 2 ст. 15 Конвенції:

а) одержувач винагороди перебуває в Бельгії протягом періоду або періодів, що не перевищують у сукупності 183 днів протягом будь-якого періоду, що становить дванадцять місяців, який починається або закінчується у відповідному фінансовому році; і

б) винагорода сплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом Бельгії; і

в) витрати по сплаті винагород не несуть постійне представництво або постійна база, які наймач має в Бельгії.

Якщо хоча б одна з умов п. 2 ст.15 Конвенції не виконується, Бельгія має право оподатковувати винагороду найманого працівника українського підприємства, отриману за роботу, яка фактично здійснюється в Бельгії, відповідно до правил, встановлених податковим законодавством цієї країни».

«При цьому зазначивши, що у контексті зазначеної норми Конвенції та виходячи з фактичних обставин, дохід у вигляді заробітної плати, отриманий працівником (фізичною особою - резидентом)українського підприємства від свого роботодавця - резидента України відповідно до умов трудового договору є доходом із джерелом походження з України».

Водночас, відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до-умов трудового та цивільно-правового договору.

Натомість рішенням суду визначено, що «згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Отже, ключовим критерієм віднесення доходів як таких, джерелом походження яких є України, вважається отримання таких доходів саме від діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

При цьому податкове законодавство не становить визначення території походження доходів у залежності від місця перебування особи, яка оплачує отримані товари/послуги.

 Отже, сам факт оплати резидентом України заробітної плати за діяльність за межами території України, не має наслідком визнання джерелом таких доходів територію України».

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 640/19877/18), має індивідуальний характер та може застосовуватися виключно «......».