Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.05.2020 р. № 1994/ІПК/18-28-05-06-23

Головне управління ДПС у Сумській області розглянуло звернення (запит) фізичної особи-підприємця [...] від [...] (вх. [...] від [...]) про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та в порядку статті 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Кодекс) повідомляє таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в України визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон № 265).

Його дія поширюється на усіх суб’єктів,господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

При цьому встановлення .норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається (абзац другий преамбули Закону № 265).

Згідно діючої редакції пункту 296.10 статті 296 Кодексу реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:

першої групи;

другої - четвертої груп (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Заcтоcування-реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Одночасно слід враховувати, що норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, що здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення (абзац четвертий пункту 296.10 статті 296 Кодексу), які незалежно від обсягу одержаного доходу при проведенні розрахунків зобов’язані застосувати реєстратори розрахункових операцій.

Статтею 2 чинної редакції Закону № 265 визначено, що розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повергає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

У свою чергу організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає (встановлює) Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ «Про електронну комерцію» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон № 675).

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 1.9 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом - Закон № 2346) визначено, що еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

На практиці еквайринг буває двох видів: еквайринг із застосуванням РОS - терміналів, що розташовуються у визначеному місці розрахунків з покупцями (в цьому випадку споживач розраховуються за допомогою платіжної картки та РОS - терміналу) та інтернет-еквайринг, який дозволяє приймати оплату дистанційно за допомогою спеціального програмного забезпечення (в цьому випадку споживач користується спеціальним програмним забезпеченням для здійснення платежу із застосуванням платіжної картки).

Інформація стосовно платіжних систем, учасників та операторів послуг платіжної інфраструктури зареєстрованих в Україні розміщена на офіційному сайті Національного банку України за посиланням інтернет ресурсу: https://bank.gov.ua.

Згідно абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 передбачено, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

При цьому, продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) 'електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (з наступними змінами та доповненнями), встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою електронного платіжного засобу, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя електронного платіжного засобу.

Враховуючи викладене вище, у разі якщо, споживач, розрахувався за товар із застосуванням платіжних карт за допомогою платіжних систем (інтернет-еквайринг) WAYFORРАY, LIQРАY, РORTMONЕ, FONDY, ПРИВАТ24 та інших аналогічних дозволених (зареєстрованих) в Україні, такі операції продавцем (фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку другої - четвертої груп, при перевищенні в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень та/або реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) здійснюються із обов’язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Водночас, у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування реєстратора розрахункових операцій є не обов’язковим.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті визначається постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (з наступними змінами та доповненнями), згідно з яким безготівкові розрахунки -перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.