Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.03.2020 р. № 1291/6/99-00-05-07-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула запит ТОВ на отримання податкової консультації щодо можливості здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, у тому числі у національній валюті України та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

На сьогодні відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією Україні, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про валюту.

До валютної операції, відповідно до статті 1 Закону № 2473, відноситься операція пов’язана з переходом права власності на валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами.

До поточних валютних операцій, згідно із пунктом 4 Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі - Постанова № 2), належать розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору).

Крім того, у статті 5 Закону № 2473-VIII визначено, що порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Зокрема, пунктом 28 розділу IV Постанови № 2 передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями та операціями, пов’язаними з рухом капіталу, використовуються як засіб платежу іноземна валюта і гривня.

При цьому пунктом 31 Постанови №2 визначено, що розрахунки, а також перекази за валютними операціями, здійснюються виключно через банки.

Суб’єкти ЗЕД на підставі статті 6 розділу 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) між українськими суб’єктами підприємницької діяльності та іноземними суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності застосовується Положення про форму зовнішньоекономічних договорі в (контрактів), яке затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201.

З огляду на зазначене повідомляємо, що чинне законодавство передбачує можливість здійснення розрахунків з нерезидентом України за поточними торговельними операціями, як в іноземній валюті так і у гривнях.

Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, п о виникають внаслідок перерахунку іноземної валюти в національну за заборгованістю резидента за отриманий від нерезидента товар слід зазначити.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Кодексом не передбачено коригування фінансового результату дэ оподаткування на різниці, що виникають внаслідок перерахування зобов’язань (заборгованості) резидента-покупця, визначених відповідно до умов договору з іноземній валюті, у національну валюту.

 Такі операції відображаються згідно ї правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку н державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надану таку консультацію.