Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.07.2017 р. № 1098/ІПК/28-10-01-03-11

щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сплаченого роботодавцем профілактичного медичного обстеження працівників, формування податкового кредиту з податку на додану вартість на основі тимчасових митних декларацій

І.Щодо проведення профілактичного медичного обстеження працівників, яке не є обов(язком підприємства

Згідно з п.п. 165ЛЛ9 п. 165Л ст. 165 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України від 06 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» із змінами та доповненнями та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій відповідно до Закону України від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» із змінами та доповненнями за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Таким чином, сума витрат, понесена при проведенні підприємством щорічного профілактичного медичного обстеження працівників, що не є обов’язковим профілактичним медичним оглядом працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, що проводяться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством, та відповідно до підпункту «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми, знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Пунктом 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

При цьому, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставкою, визначеною ст. 167 ПКУ (18 відсотків).

Отже, сума витрат, понесена підприємством при проведенні щорічного профілактичного медичного обстеження працівників, що не є обов’язковим профілактичним медичним оглядом працівників та проводиться за рахунок роботодавців у порядку, встановленому законодавством, вважається додатковим благом та оподатковується за ставкою 18 відсотків.

II. Щодо тимчасової митної декларації

Відповідно до ст. 74 Митного кодексу України (далі - МКУ) від 13 березня 2012 року № 4495-VІ зі змінами та доповненнями імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів, що підтверджується митною декларацією, за якою ці товари випущено у вільний обіг (ст. 76 МКУ).

У разі подання відповідно до ст. 260 МКУ тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до МКУ, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Тобто нормами та положеннями МКУ тимчасова митна декларація не визнається як документ, подання якого завершує митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ, яким визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 201.12 ст. 201 ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Крім того, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ.

Таким чином, при здійсненні операцій із ввезення товарів на митну територію України формування податкового кредиту з ПДВ на підставі тимчасових митних декларацій не відбувається, а здійснюється лише за умови наявності належним чином оформленої митної декларації на основі якої і виникає право реалізації товарів, які поміщені в режим імпорту.

III. Щодо раніше імпортованих товарів

Відповідно до ст. 40 глави 6 МКУ критеріями достатньої переробки для раніше імпортованих товарів є:

- виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

- зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або додаткової вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки);

- виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилами адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Такі критерії достатньої переробки для конкретних товарів встановлюються та застосовуються у порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Якщо стосовно конкретного товару такі критерії достатньої переробки, як правило адвалорної частки та виконання виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції, але такі товари не були піддані достатній обробці/переробці на митній території України та класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків залишився незмінним, то вироблені оброблені/перероблені товари вважаються товарами імпортного походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній не змінюється, комплектуючі зібраного товару вказуються поелементно.

В разі, якщо з імпортованих товарів були вироблені інші види продукції або такі товари були піддані достатній обробці/переробці на митній території України, то вироблені оброблені/перероблені товари вважаються товарами українського походження, а тому при їх постачанні код УКТ ЗЕД в податковій накладній зазначається на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків та графа 3.2 податкової накладної не заповнюється.

Таким чином, відповідно до п. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2017 при здійсненні платниками податків операцій з постачання товарів в податковій накладній в обов’язковому порядку зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних і імпортних товарів -10 знаків, для інших товарів - не менше 4 знаків. При цьому код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається на всіх етапах постачання товарів від виробника чи імпортера до кінцевого споживача від дати придбання чи виготовлення такого товару.

У випадку складання податкової накладної при постачанні товарів в комплекті в графі 2 «Номенклатура товарів/послуг продавця» розділу Б такої податкової накладної необхідно зазначити номенклатуру товарів, які входять до комплекту, та у графі 3 «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» вказати код УКТ ЗЕД для підакцизних товарів - 10 знаків, для інших товарів - не менше 4 знаків.

Також п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 р. III ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

Враховуючи те, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, з питання формування первинних документів та складу витрат підприємства доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

При цьому слід зауважити, що кожен конкретний випадок потребує аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту більш детально.