Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.05.2020 р. № 2026/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування доходів нерезидентів у вигляді дивідендів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника так дх корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (йсго частини).
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу під доходами, отриманні т нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (п.п. «б» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постій не представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента а 5о уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбаче яо положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (далі - міжнародн ій договір)

Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Згідно з ст. З Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковіс ть яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання
оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховне ю Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенцією між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (далі - Конвенція), ратифікованої Верховною Радою України 17.03.1999 (Закон України № 500-ХІV), яка є чинною в українсько-австрійських податкових відносинах з 20.05.1999, визначено, що її положення застосовуються „осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав” (ст. 1 Конвенції) і поширюються на податки, серед яких, зокрема в Україні, є „податок на прибуток підприємств” (ст. 2 Конвенції).

Статтею 4 Конвенції встановлено критерії для визначення резиденції осіб, до яких застосовуються положення цього міжнародного договору.

Відповідно до п.1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції „дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиден ту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі”.

Пунктом 2 ст. 10 Конвенції визначено:

„Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати

a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках”.

„Термін „дивіденди” при використанні в цій статті означає доход від акцій
чи інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держав з, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток” (п. З ст. 10 Конвенції).

У розумінні Конвенції терміни „Договірна Держава” і „друга Договірна Держава” означають залежно від контексту Україну або Австрію; термін „компанія” означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку іншу організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання (п. 1 ст. З Конвенції).

Термін „товариство” Конвенцією не визначено.

Однак, відповідно до п. 2 ст. З Конвенції «при застосуванні Договірною Державою цієї Конвенгії будь-який термін, не визначений у ній, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше».

Водночас, відповідно до офіційних Коментарів до статей Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, згідно із законодавством більшості держав-учасниць ОЕСР «товариство» (англійською мовою „partnership”) на відміну від „компанії” (до якої, як правило, відносять будь-яку компанію з акціонерним капіталом, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо) не має статусу юридичної особи. У сенсі оподаткування прибуток „компанії“” у країні-резиденції оподатковується корпоративним податком, проте доход (прибуток) „товариства” підлягає оподаткуванню у руках учасників-партнерів пропорційно їх часткам у такому товаристві.

Внаслідок цього таке „товариство” у контексті міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування не може вважатися податковим резидентом відповідної договірної країні і користуватися перевагами в оподаткуванні, передбаченими цим договором.

Враховуючи зазначене, вважаємо, що для застосування компанією - резидентом України, яка виплачує дохід компанії - резиденту Австрії, положень п.п. а) п. 2 ст. 10 Конвенції мають бути виконані всі зазначені у цій нормі вимоги, а саме: виплати, які здійснюються українською компанією, повинні відповідати терміну «дивіденди»; одержувач дивідендів повинен безпосередньо володіти не менше, ніж 10 % статутного капіталу українського підприємства, а також має бути фактичним (бенефіціарним) власником дивідендів та не є „товариством” у розумінні Конвенції. В інших випадках застосовується став ка оподаткування, встановлена п.п. b) п. 2 ст. 10 Конвенції.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальнім власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.