Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.05.2020 р. № 1969/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкового обліку з податку на прибуток підприємств операцій зі сплати платежів за користування програмним забезпеченням за субліцензійним договором з юридичною особою - резидентом, що є платником податку на прибуток на загальних підставах, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі —  Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно з умовами запиту за субліцензійним договором, зокрема, платежі підприємства у вигляді роялті сплачуються за отримане невиключне право дозволяти використання об'єктів права інтелектуальної власності (програмне забезпечення) протягом строку дії відповідного субліцензійного договору клієнтам підприємства, що є кінцевими користувачами програмного забезпечення, а також дозволяти (надавати право) іншим особам користуватися таким програмним забезпеченням.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, як встановлено абз. першим п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу роялті — це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

—як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

— за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

— за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

 — за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

— за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Підпунктом 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу передбачено підстави для збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема, особи, яка сплачує податок на прибуток у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV Кодексу (п.п. 5 п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу), юридичної особи, яка відповідно до Кодексу звільнена від сплати податку на прибуток чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена в п. 136.1 ст. 136 Кодексу (п.п. 6 п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу).

Отже, платежі підприємства за користування програмним забезпеченням за субліцензійним договором, за яким таке підприємство не є кінцевим споживачем такого програмного забезпечення, і такий договір не передбачає передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції, є роялті відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У випадку, коли роялті сплачуються на користь юридичної особи - резидента, що є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, тобто сплачує цей податок за ставкою, встановленою в п. 136.1 ст. 136 Кодексу, то різниця згідно з п.п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу не виникає, і такі операції при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкту оподаткування податком на прибуток відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).