Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.04.2020 р. № 1524/6/99-00-05-07-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення ПрАТ на отримання податкової консультації щодо визнання ЗЕД-документів підписаних електронним підписом нерезидента, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до підпункту 19-1.1.28 пункту 19-1.1 статті 19-1 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі,  інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерське го обліку господарських операцій є первинні документи.

 Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

 Електроний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлює Закон України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851 -IV).

Згідно зі статтею 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 6 Закону № 851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

 Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 7 Закону № 851-IV визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі-Закон № 2155-VIII).

Визнання іноземних електронних довірчих послуг встановлено статтею 38 Закону № 2155-VIII, а саме:

1. Електронні довірчі послуги, що надаються відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють правові відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах, визнаються в Україні електронними довірчими послугами того самого виду в разі відповідності хоча б одній з таких умов:

кваліфікований надавач електронних довірчих послуг іноземної держеви відповідає вимогам цього Закону, що підтверджується центральним засвідчувальним органом (або засвідчувальним центром у разі надання електронних довірчих послуг у банківській системі України та при здійсненні переказу коштів);

кваліфікований надавач електронних довірчих послуг внесений до Довірчого списку держави, з якою Україна уклала відповідний двосторонній є бо багатосторонній міжнародний договір.

2. Електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державаX.

Отже, враховуючи вимоги Законів № 996-ХІV, № 851-IV та № 2155-VІІІ відповідний електронний документ набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

На сьогодні відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про валюту.

У статті 5 Закону № 2473-VIII визначено, що порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Суб’єкти ЗЕД, на підставі статті 6 розділу 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», мають право  укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) між українськими суб’єктами підприємницької діяльності та іноземними суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності застосовується Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 за № 833/6024.

Водночас, використання зовнішньоекономічних договорів, підписаних електронним підписом нерезидента, як оригіналів для цілей проведення валютного нагляду, здійснюється з урахуванням нормативно-правових актів Національного банку України.

Враховуючи вищенаведене, за роз’ясненням норм законодавства, контроль за якими покладено на НБУ, зокрема щодо застосування норм, визначених у Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7, а також у Положенні про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 8, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть звертатися до Національного банку України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надану таку консультацію.