Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.05.2020 р. № 1916/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо особливостей оподаткування ПДВ та відображення в податкових деклараціях операцій з надання послуг буксирного обслуговування суден, які здійснюють міжнародні перевезення, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює операції з буксирного обслуговування судна, що здійснює міжнародні перевезення, за отриманими заявками від Агента, який обслуговує дане судно.

До заявки Агент додає наступні документи:

- обмірне свідоцтво, що підтверджує дані про судно;

- коносамент - який підтверджує здійснення міжнародного перевезення;

- вантажний маніфест з відмітками митниці про проходження вантажем митного контролю.

Надання послуг буксирного обслуговування судна підтверджується записом у судовому журналі, приймально-здавальним актом, актом наданих послуг.

Відносини за договорами морського перевезення вантажів та буксирування регулюються розділом V Кодексу Торговельного Мореплавства України (далі - КТМ).

Зокрема, глава 2 розділу V КТМ встановлює, що умови морського перевезення вантажів визначаються договором.

За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;
 

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;
 

3) інші письмові докази.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом, у якому зазначаються:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;
 

2) найменування перевізника;
 

3) місце приймання або навантаження вантажу;
 

4) найменування відправника;
 

5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;
 

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано «наказу відправника», або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано «наказу одержувача» (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);
 

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;
 

7і) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;
 

8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено;
 

9) час і місце видачі коносамента;
 

10) кількість складених примірників коносамента;
 

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

Терміни «перевізник» і «фактичний перевізник» визначені Конвенцією ООН про морське перевезення вантажів 1978 року (далі - Конвенція).

Так, згідно з визначенням наданим Конвенцією, перевізником є будь-яка особа, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Фактичним перевізником є будь-яка особа, якій перевізником доручено здійснити перевезення вантажу або частину перевезення, і включає будь-яку іншу особу, якій доручено здійснити перевезення.

Конвенцією передбачено, що в тих випадках, коли здійснення перевезення або частини його доручено фактичному перевізнику, навіть якщо це відображено в умовах договору морського перевезення, перевізник залишається відповідальним за все перевезення.

Правилами плавання та лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському (БДЛК) та Херсонському морському каналах (ХМК), які затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 № 655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2007 року за № 1150/14417, із змінами та доповненнями (далі - Правила), визначені умови, обмеження та особливості організації руху суден на БДЛК і ХМК в залежності від розміру та швидкості суден.

Зокрема, в окремих випадках, перерахованих Правилами (наприклад, підпункти 3.1.3, 3.1.2 та 3.1.9 пункту 3.1 розділу 3 Правил) судна, що виконують міжнародні перевезення, не можуть здійснювати рух у північно-
західній частині Чорного моря, БДЛК та ХМК без обов’язкового буксирного забезпечення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті ІІ ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом "е" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (підпункт 188.1 статті 188 ПКУ).

Відповідно до пункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Питання оподаткування послуг з міжнародного перевезення вантажів роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 № 610 (далі -УПК № 610).

 УПК № 610 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Зокрема, в УПК № 610 зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги перевезення підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути:

•    авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
•    міжнародна автомобільна накладна (CMR);
•    накладна СМГС (накладна УМВС);
•    коносамент (Bill of Lading);
•    накладна ЦІМ (СІМ);
•    вантажна відомість (Cargo Manifest);
•    інші документи, визначені законами України.

Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.

Законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту.

Таким чином, нульова ставка ПДВ застосовується до операцій з міжнародного перевезення вантажів за умови, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

 У разі, якщо міжнародне перевезення не підтверджено таким єдиним міжнародним перевізним документом, оподаткування операцій з такого міжнародного перевезення здійснюється на загальних підставах за основною ставкою податку.

Оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту, законодавством не передбачено.

Зважаючи на те, що за визначених Правилами умов судну, яке здійснює міжнародне перевезення, не дозволяється самостійно здійснювати рух у північно-західній частині Чорного моря, БДЛК та ХМК, операційних акваторіях причалів, здійснення частини перевезення виконується виключно з буксирним забезпеченням.

Враховуючи наведене, операції особи, яка здійснює буксирне забезпечення судна, що здійснює міжнародне перевезення, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом (коносамент (Bill of Lading), накладна ЦІМ (СІМ), вантажна відомість (Cargo Manifest), інші документи, визначені законами України), та за умови наявності підтверджуючих документів (заявка на послуги буксирування з зазначеними даними ,про перевезення, здійснюване судном, приймально-здавальний акт та акт виконаних робіт / наданих послуг, які підтверджують надання послуг судну, яке здійснює міжнародне перевезення).

Згідно із статтею 36 ПКУ платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).