Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.05.2020 р. № 1947/П/99-00-04-06-03-09/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення щодо оподаткування дивідендів, виплачених нерезиденту і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 163.2 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Відповідно до п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів).

Порядок оподаткування дивідендів передбачено п. 170.5 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.5.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Згідно з п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Кодексу доходи у вигляді дивідендів остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 та п.п. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу.

Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставку податку встановлено у розмірі 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п.п. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Кодексу доходи у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами -платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування), оподатковуються за ставкою податку 5 відсотків.

Згідно з п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Враховуючи зазначене ставка податку на доходи фізичних осіб при виплаті дивідендів залежить від системи оподаткування, на якій перебуває емітент корпоративних прав.

При цьому доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів.

Разом з цим, положеннями п. 3.2 ст. З Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Пунктом 103.4 ст. 103 Кодексу встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

У відносинах між Урядом України і Урядом Республіки Австрія, починаючи з 20 травня 1999 року, застосовується Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (далі - Конвенція).

Згідно з положеннями пунктів 1 і 2 ст. 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

 Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;
b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.

Отже, відповідно до положень ст. 10 Конвенції при виплаті українською компанією дивідендів фізичній особі - резиденту Республіки Австрії повинен бути застосований п.п. Ь) п. 2 ст. 10 Конвенції, а саме, дивіденди підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до українського законодавства, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків валової суми дивідендів.

Тобто Конвенція не містить положень, які б встановлювали інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, у частині звільнення (зменшення) від оподаткування доходів у вигляді дивідендів, що сплачуються українською компанією фізичній особі - резиденту Республіки Австрії.

При цьому, слід зауважити, що положення пунктів 1 і 2 ст. 10 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Відповідно до положень цих пунктів обидві країни, і країна, що є джерелом доходу,, і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Одночасно зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині застосування положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, необхідно детальне вивчення документів, які стосуються порушених питань.

Водночас зауважуємо, що п. 63.5 ст. 63 Кодексу передбачено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб -платників податків (далі - Державний реєстр) у порядку, визначеному Кодексом.

Відповідно до п. 70.1 ст. 70 Кодексу центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр.

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України (абзац другий п. 70.1 ст. 70 Кодексу.

При цьому нормами Кодексу не передбачено виключення фізичної особи із Державного реєстру.

Щодо повідомлення контролюючого органу про відкриття рахунку фізичною особою за кордоном

Статтею 69 Кодексу встановлені вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, якою не передбачено надання податковим органам повідомлення про відкриття фізичними особами рахунків в іноземних банках.

Разом з тим п. 14 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк здійснює, зокрема, відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті.

Враховуючи вищенаведене, з даного питання Ви можете звернутися до Національного банку України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.