Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.05.2020 р. № 1952/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на звернення товариства щодо нарахування амортизації на устаткування/обладнання, яке знаходиться у складі сонячної електростанції (наземні конструкції) та визначення об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Податок), повідомляє.

Товариство повідомило, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності має у власності об’єкт нерухомого майна «сонячна електростанція» (далі - СЕС), який складається з 17 елементів та згідно з Дозволом на виконання будівельних робіт від 04.12.2019 № 1Ф112193381533, виданим Управлінням Державної архітектурно-будівної інспекції в Івано-Франківській області, класифіковано у класі 2302.4 «Електростанції на нетрадиційних джерелах енергії» класу 2302 «Споруди підприємств електроенергетики» розділу 2 «Інженерні споруди» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі-Класифікатор).

Щодо підстави виникнення податкових зобов ’язань з Податку за об ’єкти нерухомості - складові частини фотогальванічної електростанції.

До об’єктів оподаткування Податком належать, зокрема, об’єкти нежитлової нерухомості (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу) - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (п.п. 14.1.129-1п. 14.1 ст. 14 Кодексу) та є земельними поліпшеннями, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (п.п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином на об’єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні п.п. 14.1.15 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та класифікуються у розділі 2 «Інженерні споруди» Класифікатора, не поширюється визначення об’єкта оподаткування Податком.

Щодо порядку розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об ’єкта оподаткування

Для цілей нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку визнається кожна частина СЕС як окремий об’єкт основних засобів та застосовується прямолінійний метод амортизації таких об’єктів основних засобів.

Товариство веде бухгалтерський облік відповідно до національних (стандартів) положень бухгалтерського обліку.

Тривалість строку корисного використання кожної з частин СЕС, на думку платника, відповідає мінімальному строку амортизації для відповідних груп об’єктів основних засобів, передбаченому Кодексом.

У платника виникають наступні питання: з якої дати нараховувати амортизацію на вартість CEC/її складових частин та чи має право товариство визнати частини наземної сонячної електростанції, зокрема сонячні фотоелектричні модулі, інвертори та комплексні трансформаторні підстанції як окремі основні засоби наземної сонячної електростанції, віднести їх до групи 4 «Машини та обладнання», амортизувати їх із застосуванням прямолінійного методу та встановити для них мінімальний строк корисного використання тривалістю 5 років, незважаючи на те, що такі частини можуть використовуватись товариством протягом періоду більшої тривалості.

Стосовно дати нарахування амортизації на вартість CEC/її складових частин, то повідомляємо, що відповідно до п. 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - П(с)Б07) нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби-матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6 000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6 000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Пунктом 4 П(с)Б07 зазначено, що якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Отже з питання віднесення частин об’єкта основних засобів до окремих об’єктів основних засобів слід керуватись роз’ясненнями Міністерства фінансів України.

При цьому, облік основних засобів у розрізі груп здійснюється з урахуванням функціонального призначення, технічних характеристик, умов використання при виконанні відповідної роботи основного засобу тощо. Зокрема при визначенні групи, до якої відноситься об’єкт основних засобів, здійснюється його класифікація за класами та типами основних засобів, наведеним у Державному класифікаторі України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 № 507.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті.

Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І цього Кодексу, пп. 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Таким чином при розрахунку амортизації основних засобів платник податку має право застосувати будь-які методи нарахування амортизації (в т.ч. прямолінійний), передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

При цьому класифікація основних засобів за групами у податковому та бухгалтерському обліку є аналогічною.

Відповідно до п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).