Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.05.2020 р. № 2170/6/99-00-17-01-02-06/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства ще до отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація надається з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Товариство просить надати консультацію з наступного питання:

1. Підтвердити, що подання Товариством до органу ліцензування разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним серед іншого «інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місіях роздрібної торгівлі пальним, необхідних для здійснення відповідної діяльності», у тому числі й об’єктів наземного розташування, устаної ка та монтаж (зборка) яких проводиться без здійснення будівельних робіт та без улаштування фундаменту (модульні АЗС) не суперечить вимогам встановленим Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до документів, які подаються для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, з використанням у місці роздрібної торгівлі об’єктів наземного розташування, установка та монтаж (зборка) яких проводиться без здійснення будівельних робіт та без улаштування фундаменту (модульні АЗС) на підставі акту введення в експлуатанію основних засобів

Порядок ведення суб’єктами господарювання діяльності в частині роздрібної торгівлі пальним визначено статтею 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР), де зазначено вичерпний перелік документів необхідних для отримання ліцензії на право зберігання пального та оптову торгівлю пальним, а саме разом із заявою, необхідно подети завірені заявником копії таких документів:

• документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт
оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

• акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

• дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Крім того слід зазначити, що п.3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, встановлено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів та забороняється торгівля нафтопродуктами на них безпосередньо з автоцистерн.

Термін «автозаправна станція» вживається у значенні, наведеному в Державних будівельних нормах Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (далі - ДБН Б.2.2-12:2019).

Терміни «автомобільна газозаправна станція», «автомобільний газозаправний пункт) вживаються у значенні, наведеному у ДержавЕих будівельних нормах В.2.5-20:2018 «Газопостачання» (далі - ДБН В.2.5-20:2018).

Розділ 1 ДБН Б.2.2-12:2019 встановлює норми, обов’язкові для оргачів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об’єднань, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях.

Пунктом 3.2 даних ДБН встановлено, що автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначених для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.2009 № 1704-УІ «Гро будівельні норми» (далі - Закон № 1704-VІ) державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Будівельні норми встановлюють обов’язкові вимоги до об’єкта нормування у будівництві.

Пунктом 1 статті 4 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VІ «Гро регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ) визначено, до об’єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення. їх комплекси, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Тобто всі без виключення автозаправні станції, автогазозаправні станції та автогазозаправні пункти є об’єктами будівництва.

Під час проектування і будівництва об’єктів суб’єкти містобудування (органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи) зобов’язані додержуватись містобудівних умов та обмежень, встановлених статтею 26 Закону № 3038-VІ.

В свою чергу, пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2011 № 461 (Далі - Порядок прийняття), визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середнім (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюються на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката, яким засвідчується відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Також слід зазначити, що згідно Порядку ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956 (Далі - Порядок ідентифікації), автозаправна станція (у значені наведеному в ДБН Б.2.2-12:2019), автогазозаправна станція та автогазозаправний пункт (у значені наведеному в ДБН В.2.5-20:2018) є об’єктами підвищеної небезпеки та об’єктами будівництва класу наслідків (відповідності) ССЗ згідно з ДСТУ 8855:2019.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів класу наслідків (відповідності) СС2 та ССЗ, здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами держави
 то архітектурно-будівельного контролю сертифіката, яким засвідчується відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Враховуючи викладене вище, Товариству для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним необхідно надати до органу ліцензування пакет документів, чітко визначений вимогами Закону № 481/95-ВР.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.