Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.06.2020 р. № 2305/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «________» щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з відступлення права вимоги боргу третьої особи перед таким товариством новому кредитору та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у редакції, чинній з 23.05.2020, повідомляє.

Відповідно до п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами другою та третьою ст. 656 ЦКУ встановлено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

 До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з відступлення права вимоги.

Отже, операції з відступлення права вимоги відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

При цьому, якщо зазначені операції відповідно до ст. 39 Кодексу підпадають під визначення контрольованих та здійснені за ціною, що не відповідає принципу «витягнутої руки», то фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню відповідно до п.п. 140.5.1 та п.п. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Щодо застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з відступлення права вимоги з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків тщ/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов'язаних осіб.

Підпунктом 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети.

Обов'язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган.

У разі якщо платник податку зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування на вартість витрат, зазначених у п.п. 140.5.15 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, а також відповідно до положень інших підпунктів ст. 140 Кодексу, такі інші коригування відповідно до положень інших підпунктів ст. 140 Кодексу не здійснюються.

Тобто Кодексом з метою оподаткування податком на прибуток підприємств передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій платника податку на прибуток з нерезидентами.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.