Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.06.2020 р. № 2436/6/99-00-05-06-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування операцій з надання нерезидентом хмарних послуг та оренди сервера та, керуючись статтею 52 Кодексу, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, об’єднання отримує послуги від нерезидентів; оренда сервера у резидента Німеччини та хмарні послуги від резидентів Ірландії та Канади.

Оплата послуг нерезидентам здійснюється шляхом щомісячного автоматичного списання нерезидентами платежів з корпоративної банківської карти об'єднання.

Щодо питання оподаткування доходів, отриманих нерезидентами за оренду сервера та хмарних послуг

Комп’ютерна програма — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах) (ст. 1 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон № 3792 ).

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Кодексу роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення» передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового» комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

— як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

— за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

— за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

— за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України:

— за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем;

Відповідно до пункту І статті 418 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом.
До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Статтею 1107 ЦКУ визначені види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які передбачають використання об’єкта права інтелектуальної власності, до яких, зокрема, належать ліцензія або ліцензійний договір.

Таким чином, права на використання об'єкта права інтелектуальної власності (комп’ютерної програми) можуть передаватись за ліцензією або ліцензійним договором.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1109 ЦКУ за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 23.05.2020 (далі — Кодекс).

Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено підпунктом 141.4,1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу.

Відповідно до абзаців «в» «ґ» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу для цілей пункту 141.4 статті 141 Кодексу під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється зокрема, роялті та лізингова орендна плата, що вноситься резидентами або
постійними представництвами на користь нерезидента лізингодавця/ орендодавця за договорами оперативного лізингу /оренди.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент; який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Таким чином, з урахуванням абзацу третього підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якщо винагорода сплачується за використання комп’ютерної програми, яке обмежене умовами використання такої програми користувачем за її функціональним призначенням та кількістю копій, то така винагорода не є роялті для цілей оподаткування.

У разі якщо резидент виплачує нерезиденту винагороду за оренду сервера, такий резидент має утримати податок за ставкою 15 відсотків відповідно до вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Разом з цим, слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно кваліфікації та порядку оподаткування платежів, здійснених платником податку на користь нерезидента, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Тобто, більш конкретну відповідь щодо оподаткування операцій за договорами про надання нерезидентами послуг з оренди сервера та хмарних послуг надати неможливо, оскільки недостатньо інформації щодо суті здійснених операцій та умов зовнішньоекономічних контрактів.

Щодо оподаткування податком на додану вартість    

Правові основи оподаткування ПДВ визначено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не с постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідник послуг.

Зокрема, місцем постачання послуг із надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання (підпункти «в» і «ґ» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу).    

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.105 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу термін «майно» вживається у значенні, наведеному в ЦКУ.

Згідно з частиною другою статті 181 ЦКУ рухомими речами є речі, які можна вільно перемішувати у просторі.

Згідно з пунктом 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 522 (далі — Порядок № 522), сервер — це сукупність апаратних і програмних засобів, призначених для обслуговування інформаційних запитів комп’ютерів абонентів у мережах передачі даних.

Враховуючи зазначені вище положення ЦКУ та Порядку № 522, сервер підпадає під поняття рухомих речей.

Таким чином, оскільки місцем постачання нерезидентом послуг з надання в оренду (лізинг) рухомого майна (в тому числі серверів) та інших послуг у сфері інформатизації резиденту - платнику ПДВ вважається місце, в якому такий резидент - платник ПДВ зареєстрований як суб’єкт господарювання (митна територія України), то операція з постачання вказаних послуг є об'єктом оподаткування ПДВ.

Водночас згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Пунктом 208.2 статті 208 розділу V Кодексу передбачено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, якщо резидент - платник ПДВ на митній території України отримує від нерезидента послуги з надання в оренду (лізинг) рухомого майна (в тому числі серверів) та інших послуг у сфері інформатизації, зокрема, хмарних послуг, то такий резидент - платник ПДВ є відповідальним за нарахування та сплату ПДВ до бюджету за такою операцією.

Крім цього слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведенні ними операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.