ГУ ДПС у м. Києві розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість послуг, наданих резидентом нерезиденту, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) і в межах своїх повноважень повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).
Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у підпункті 186.2.2 пункту 186.2 статті 186 розділу V Кодексу, є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном:
а) послуг агентств нерухомості;
б) послуг з підготовки та проведення будівельних робіт;
в) інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі, що будується.
Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг здійснюється з урахуванням місця постачання таких послуг.
Враховуючи вищевикладене, у разі якщо послуги, зазначені у зверненні платника, відносяться до категорії послуг, перерахованих у пункті 186.2 статті 186 розділу V Кодексу, то операція з постчання таких послуг не є об’єктом оподаткуванн ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважається місце, в якому отримуач послуг (нерезидент) зареєстрований як суб’єкт господарювання (у даному випадку територія, що знаходиться за межами митної території України).
У разі якщо резидент надає послуги нерезиденту, що не зазначені у пункті 186.2 статті 186 Кодексу, то операція з постачання таких послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем їх постачання вважаться місце, в якому постачальник послуг (резидент) зареєстрований як суб’єкт господарювання (у даному випадку митна територія України), та відповідно постачальник послуг (резидент) є відповідальним за нарахування та плату ПДВ.
Правила формування податкових зобов'язань встановлено статтею 187 розділу V Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
— дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Правила формування податкового кредиту з ПДВ встановлено статтею 198 розділу V Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу датою віднесення сум податку до складу податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
— дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
— дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 і пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що для покупця/отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту, є податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН.
Крім того, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, також можуть бути документи, визначені у пункті 201.11 статті 201 розділу V Кодексу, зокрема, рахунок, який виставляється платнику податку за надані послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця.
Слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |