Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.06.2020 р. № 2413/6/99-00-05-05-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ щодо довідки, яка підтверджує податковий статус нерезидента, з метою застосування міжнародного договору України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Пунктом 103.2 ст.103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження із України, визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент с резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі — довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з положеннями п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видасться компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Положення Угоди між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі — Угода), яка є чинною в українсько-китайських податкових відносинах з 18.10.1996, застосовуються "до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав” (ст. 1 Угоди).

Для цілей цієї Угоди термін „компетентний орган” означає стосовно Китаю „Державну податкову адміністрацію або її повноважного представника” (п.п. „і” п.1 ст. 3 Угоди).

Таким чином, згідно з порядком, встановленим ст. 103 Кодексу, резидент України, який виплачує доходи резиденту Китаю, має право на самостійне застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку, передбачених відповідними положеннями Угоди, якщо на час виплати доходу його фактичним власником - нерезидентом надано довідку, видану компетентним органом Китаю, визначеним Угодою, яка відповідає зазначеним у п. 10.3.5 ст. 103 Кодексу вимогам, встановленим законодавством України, стосовно легалізації та перекладу на українську мову офіційних документів, виданих іноземними компетентними органами.

Відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі — Конвенція), офіційні документи, які використовують на території держав-учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом „Apostille”, проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ.

Офіційні документа, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якою подальшого засвідчення (легалізації).

За інформацію, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), дія Конвенції щодо Китаю поширюється лише на два спеціальні адміністративні райони цієї країни — Гонконг та Макао.

Звертаємо увагу, що Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає компетенцію контролюючих органів.

 Згідно з п.п. 19-1. 1.28 п. 19-1,1 ст. 19-1 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, надання роз’яснень з питань, які стосуються засвідчення іноземних офіційних документів, зокрема необхідності проведення щодо таких документів процедур консульської легалізації чи апостолізації, не належить до повноважень ДПС.

Водночас повідомляємо, що відповідну інформацію стосовно зазначених процедур, у тому числі щодо застосування Конвенції, розмішено на офіційних сайтах державних органів, до компетенції яких належать ці питання — Міністерства закордонних справ України (www.mfa.gov.ua) та Міністерства юстиції України ( www.mіnjust.gov.ua ).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.