Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.06.2020 р. № 2430/6/99-00-05-06-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій Товариства з постачання послуг, пов’язаних із страховою діяльністю, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Як зазначалося у зверненні і додатках до нього, Товариство планувало надавати абонентам, що користуються послугами міжнародного роумінгу, певні страхові продукти.

При цьому Товариство домовилося про укладання договору доручення зі страховою компанією, яка має відповідні ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Товариство є страховим агентом, яке зобов’язується діяти від імені та за дорученням страховика.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України від 07 березня 1906 року №85/96-ВР «Про страхування» (далі — Закон № 85).

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону № 85 страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників.

Страховими посередниками можуть бути, зокрема страхові агенти.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме:

— укладають договори страхування;    

— одержують страхові платежі;

— виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками затверджено постановою    Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523.

Отже, нормами частини сьомої статті 15 Закону № 85 визначено перелік послуг, пов'язаних із страховою діяльністю, які можуть надавати (виконувати) страхові агенти за дорученням страховика.

При цьому рекламні, консультаційні, інформаційні послуги та послуги із пошуку клієнтів у такому переліку відсутні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).    

Відповідно до пункту 53 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків зобороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу І ПКУ.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі — Закон № 996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку — превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996)).

Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових брокерів та страхових агентів.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, операції Товариства з постачання послуг, пов'язаних із страховою діяльністю, які визначені у частині сьомій статті 15 Закону № 85, а саме укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань, і постачаються у межах договору доручення, укладеного із страховиком, який має ліцензію на здійснення страхової діяльності, не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ.

Операції товариства з постачання послуг, які не визначені у частині сьомій статті 15 Закону № 85, у тому числі рекламні, консультаційні, інформаційні послуги та послуги із пошуку клієнтів, і постачаються у межах договору доручення, укладеного із страховиком, який має ліцензію на здійснення страхової діяльності, є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковуються податком  у загальновстановленому порядку за основною ставкою (якщо їх місцем постачання згідно зі статтею 186 розділу V ПКУ визначено митну територію України).

Щодо зазначених у зверненні судових рішень, то викладені у них висновки стосуються виключно правовідносин, що виникли між певними сторонами відповідної справи.

При цьому Товариство не є стороною у такій справі.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).