Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.06.2020 р. № 2421/6/99-00-09-01-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) Ваше звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо роз’яснення податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Фізична особа-підприємець в процесі ведення господарської діяльності використовує транспортні засоби (вантажні, легкові автомобілі та автонавантажувачі).

У баках транспортних засобів постійно міститься пальне.

У зв’язку з викладеним фізичну особу-підпряємця цікавить питання щодо обов'язку отримання ліцензії на право зберігання пального в паливних баках транспортних засобів.

Відповідно до статті 14.1.141-1 Кодексу пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва І обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст. 15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльносіі із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані    споруди та/або    обладнання, та/або ємності, що
використовуються для зберігання    пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

Законом встановлено вичерпний перелік умов, за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберіганні пального, інших виключень ним Законом не передбачено.

Разом з цим, згідно із п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої (п.п. 14,1,6. п. 14.1. ст. 14 Кодексу).

Таким чином, зважаючи на інформацію, зазначену у зверненні Фізичної особи-підприємця, паливний бак транспортного засобу не є акцизним складом та не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки паливний бак не являється нерухомим майном та не має чіткої прив'язки до місця (території) згідно із Законом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.