Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.06.2020 р. № 2463/6/99-00-05-06-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо виникнення податкових наслідків з ПДВ у разі придбання Товариством пального, яке надається фізичній особі - підприємцю (виконавцю - перевізнику) для цілей виконання договору про перевезення вантажів територією України, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі  — ПКУ), повідомляє.

Як вбачається із звернення та доданих до нього додатків, між Товариством (замовником) та фізичною особою - підприємцем (виконавцем - перевізником) укладено договір про перевезення вантажів територією України, за умовами якого, Товариство (замовник) замовляє послуги з перевезення вантажів на території України автомобільним транспортом.

Згідно з доданою до звернення копією проекту договору про перевезення вантажів територією України предметом такого договору є те, що фізична особа - підприємець (виконавець - перевізник) зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Товариством (замовником) вантаж - відправлення документарного та недокументарного характеру з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а також надавати інші допоміжні послуги, а Товариство (замовник) зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу та інші допоміжні послуги плату.

Факт надання послуг з перевезення вантажів підтверджується накладними, які оформляються під час кожного перевезення та актами наданих послуг.

При цьому Товариство (замовник) зобов’язується забезпечити фізичну особу — підприємця (виконавця - перевізника) пальним, необхідним для надання послуг за договором про перевезення вантажів територією України.

Як свідчить доданий до звернення зразок акта приймання-передачі до договору про перевезення вантажів територією України Товариство (замовник) передає, а фізична особа - підприємець (виконавець - перевізник) приймає пластикову картку на пальне певної марки.

Вказане пальне Товариство (замовник) не передає у власність фізичній особі - підприємцю (виконавцю - перевізнику). Вказане пальне фізична особа - підприємець (виконавець - перевізник) використовує виключно з метою надання послуг за договором про перевезення вантажів територією України.

У зверненні Товариством порушуються наступні питання:

—  чи має право Товариство (замовник) відносити суми ПДВ до складу податкового кредиту за операціями з придбання пального, яке надається фізичній особі - підприємцю (виконавцю - перевізнику) для цілей виконання договору про перевезення вантажів територією України (питання 1)?

—  чи визначається контролюючим органом факт забезпечення фізичної особи -  підприємця (виконавця - перевізника) пальним на умовах укладеного договору про перевезення вантажів територією України фактом реалізації такого пального фізичній особі - підприємцю (виконавцю - перевізнику) (питання 2)?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі  — ЦКУ).

Відповідно до статті 6 ЦКУ сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Загальні положення про перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти визначено Главою 64 ЦКУ.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПКУ реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI ПКУ —  будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

—  до акцизного складу;

—  до акцизного складу пересувного;

—  для власного споживання чи промислової переробки;

—  будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

—  у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

—  при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.    

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважається передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Продаж (реалізація) товарів  — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі  — ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.    

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

—  дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

—  дата отримання платником податку товарів/послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 розділу V ПКУ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо:

Щодо питання 1

Суми ПДВ, сплачені постачальникам пального у разі придбання Товариством (замовником) пластикових карток на пальне, зокрема з метою їх подальшої передачі (надання) фізичній особі - підприємцю (виконавцю - перевізнику) для цілей виконання договору про перевезення вантажів територією України, включаються Товариством (замовником) до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН такими постачальниками пального.

Щодо питання 2

У випадку, якщо Товариство (замовник) безпосередньо не здійснює операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального фізичній особі — підприємцю (виконавцю - перевізнику), не маючи власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об’єктів, а лише передає (надає) фізичній особі - підприємцю (виконавцю - перевізнику) пластикові картки на пальне для цілей виконання договору про перевезення вантажів територією України, що були попередньо придбані у постачальників такого пального, то така передача пластикових карток на пальне у розумінні норм підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПКУ не підпадає під визначення реалізації пального для цілей розділу VI ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу V ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.