Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.06.2020 р. № 2418/6/99-00-07-05-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо надання податкової консультації з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Товариство є виробником продуктів харчування борошньомельно-круп’яної промисловості (мука, пластівці, мюслі) та має намір здійснювати торгівлю продукцією власного виробництва і проводити розрахункові операції в безготівковій формі, оплата за які буде здійснюватися з використанням послуг інтернет-банкінгу.

Чи може Товариство не застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) при здійсненні продажу продукції власного виробництва, якщо оплата за товар здійснюється покупцем з використанням послуг інтернет-банкінгу (Приват 24, Ощад 24/7, Монобанк або LiqPay та інші) або послуг банківської установи, шляхом переказу безготівкових грошових коштів з платіжної картки покупця на розрахунковий рахунок продавця?

При виконання яких умов Товариство матиме право не застосовувати РРО при здійсненні продажу продукції власного виробництва, якщо покупець здійснюватиме оплату товару шляхом переказу безготівкових грошових коштів з платіжної картки покупця на розрахунковий рахунок продавця?

Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон № 265).

Законом № 265 визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадана послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Місце проведення розрахунків — місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних каток, платіжних чеків, жетонів тощо (стаття 2 Закону № 265).

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використання мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, затвердженим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350.

Пунктом 1 статті 9 Закону № 265 передбачена можливість для суб’єктів господарювання не застосовувати РРО при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення), якщо такий суб’єкт господарювання не є підприємством торгівлі та громадського харчування та у разі проведення розрахунків у касах цих суб’єктів господарювання з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання.

Крім того, пунктом 12 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівлі тощо).

Також застосування РРО є не обов'язковим у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом безпосереднього внесення коштів через касу банку).

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ «Про електронну комерцію» (далі — Закон № 675) визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, підпунктом 14 пункту 1 статті 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом — укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (пункт 3 статті 13 Закону № 675).

Розділом VІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 7015, встановлено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів (тобто банківська картка (далі — ЕПЗ) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Разом з цим, згідно з роз'ясненнями Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Враховуючи викладене та наведені Товариством приклади, повідомляємо таке.

Оскільки Товариство планує з використанням інтернет-банкінгу отримувати кошти за реалізовану продукцію власного виробництва, у цьому випадку передбачена пунктом 1 статті 9 Закону № 265 пільга не розповсюджується на Товариство у зв’язку з тим, що розрахунки будуть здійснені не в касі товариства з оформленням таких розрахунків відповідними ордерами та квитанціями.

При продажу Товариством продукції власного виробництва, якщо оплата за товар здійснюється покупцем з використанням послуг інтернет-банкінгу (Приват 24, Ощад 24/7, Монобанк або LiqPay та інші) не через установу банку, застосування РРО є обов’язковим з наданням споживачу чеку РРО в місці отримання споживачем товарів.
Водночас, застосування РРО є не обов’язковим при продажу Товариством продукції власного виробництва, якщо оплата за товар здійснюється покупцем шляхом переказу безготівкових грошових коштів з платіжної картки покупця на розрахунковий рахунок продавця безпосередньо через установу банку з використанням платіжного терміналу (пристрою), що належить зазначеній установі банку.

Також, Товариство може не застосовувати РРО у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом безпосереднього внесення коштів через касу банку).

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.