Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло лист щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операції з надання посередницьких послуг нерезиденту за договором доручення, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) і в межах своїх повноважень повідомляє.
Правові основи договору доручення визначено главою 68 (статті 1000 -1010) Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Згідно зі статтею 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1002 ЦКУ).
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Постачання товарів — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадженая певної діяльності.
Відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Кодексу.
Пунктами 186.2 та 186.3 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реестрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Зважаючи на те, що послуги з організації платежів та перерахування таких платежів довірителю, які надаються в межах договору доручення, не належать до категорій послуг, визначених пунктами 186.2 та 186.3 статті 186 Кодексу, місцем постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186 Кодексу є місце реєстрації постачальника.
Таким чином, згідно із пунктом 185.1 статті 185 Кодексу послуга, яку надає повірений у межах договору доручення нерезиденту - довірителю, є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку за основною ставкою, при цьому база оподаткування за такою операцією визначається виходячи з винагороди повіреного, що отримана від довірителя в межах виконання договору доручення.
При цьому кошти, які приймаються в межах виконання договору доручення повіреним від резидентів України як суми платежів за товари/послуги, поставлені їм нерезидентом (довірителем), та в подальшому перераховуються такому нерезиденту (довірителю), до бази оподаткування ПДВ повіреного не включаються.
Слід зазначити, що ст. 36 розділу І Кодексу встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |