Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2020 р. № 2539/6/99-00-04-01-03-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула лист Товариства щодо права платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі — ПДВ), та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.

Платником податку у своєму листі повідомлено, що ним на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, проводиться створення (реконструкція) основних засобів, які у подальшому будуть використовуватись ним в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

При цьому, платником податку зазначено, що під час проведення реконструкції ним здійснюються операції з придбання, у тому числі операції з ввезення на митну територію України, певного обладнання/основних засобів, робіт та послуг.

Платник податку просить надати роз’яснення стосовно права такого платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ, у випадку, якщо сума від’ємного значення сформована за рахунок віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з придбання (будівництва, спорудження, створення) основних засобів, робіт, послуг, у тому числі по операціях із ввезення їх на митну територію України, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, що відображені на бухгалтерському рахунку «Капітальні інвестиції», якщо зазначені основні засоби на дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування або дату фактичного відшкодування ще не введено в експлуатацію.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Кодексу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Правила формування податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 198 і 201 Кодексу.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

— придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

— придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

— ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи
здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 Кодексу визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.    

Згідно пункту 198.2 статті Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

— дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

— дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума:    ’

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.З статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу —

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.З статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що бюджетне відшкодування — це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника.

Таким чином, платник ПДВ до бюджетного відшкодування має право віднести від’ємне значення, сформоване за рахунок сум податку, нарахованих та фактично сплачених отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Враховуючи викладене, право на отримання бюджетне відшкодування сум ПДВ має виключно платник ПДВ, який задекларував таку суму у податковій декларації з ПДВ та подав до контролюючого органу відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до Кодексу право на отримання бюджетного відшкодування не залежить від обліку платником податку основних засобів, робіт, послуг, у тому числі по операціях із ввезення їх на митну територію України, на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції» та від моменту введення в експлуатацію основних засобів.

Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.