Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.06.2020 р. № 2600/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), на звернення Товариства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі — Податок) повідомляє.

Товариство без надання підтверджуючих документів поінформувало, що здійснює тимчасове розміщення відходів, у тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) до подальшого передання їх на вивезення та утилізацію на підставі договорів із суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо).

Товариство запитує про підстави виникнення у нього податкових зобов’язань з Податку та застосування коефіцієнта до ставок Податку, встановлених п. 246.5 ст. 246 Кодексу, при заповненні податкової декларації за умови наявності або відсутності договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами.

Кодексом передбачено віднесення до складу платників Податку суб’єктів, які здійснюють «розміщення відходів» в розумінні п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, як постійного (остаточного) перебування або захоронения відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Підставою для виключення Товариства з платників Податку є наявність у нього договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які отримали дозволи уповноважених органів на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронения відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо).

Наявність у таких спеціалізованих підприємств ліцензій на провадження будь-яких інших операцій з відходами (наприклад, збирання, перевезення, тимчасове зберігання) не є підставою для виключення Товариства з числа платників Податку.

За відсутності у Товариства договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які отримали дозволи уповноважених органів на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронения відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо) платником Податку є Товариство.

Відповідно до абзацу шостого частини третьої ст. 34 Закону України «Про відходи» суб’єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об’єкт поводження з небезпечними відходами,
зобов’язаний мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами).

У разі виникнення відходів, клас небезпеки, яких вимагає відповідності ліцензійним умовам, суб’єкти, у тому числі Товариство, можуть бути звільнені від справляння Податку на підставі договорів, що укладені із суб’єктами, які мають необхідні дозвільні документи.

Разом з тим, для забезпечення вимог п. 240.5 ст. 240 Кодексу, суб’єктам господарювання, у тому числі і Товариству, необхідно обладнувати спеціально відведені місця для тимчасового розміщення відходів та запровадити належний облік відходів різних класів небезпечності для виконання договірних зобов’язань із спеціалізованими підприємствами із утилізації або розміщення (захоронення) відходів.

Що стосується застосування коефіцієнта до ставок Податку при заповненні податкової декларації за умови наявності або відсутності договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, то, оскільки коефіцієнт встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (п. 246.5 ст. 246 Кодексу):

— в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж;

—  на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту, то його застування не залежить від наявності або відсутності договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які отримали дозволи уповноважених органів на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо).

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.