Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.07.2020 р. № 2694/6/99-00-05-05-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо необхідності реєстрації постійного представництва, подання звітності та реєстрації платником ПДВ відокремленого підрозділу і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з підпунктом "а" п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, нерезиденти -це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема:

місце управління;

філія;

офіс;

фабрика;

майстерня;

установка або споруда для розвідки природних ресурсів;

шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;

склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає, зокрема:

а)  будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю (в рамках одного проекту або пов'язаних між собою проектів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців;

б)  надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді.

Для цілей застосування підпунктів "а" і "б" цього підпункту при розрахунку загального періоду, протягом якого нерезидент здійснює діяльність в Україні, до повних послідовних або непослідовних календарних місяців
тривалості проекту (або пов'язаних між собою проектів), виконання робіт або надання послуг нерезидентом в Україні додаються:

тривалість діяльності нерезидента в Україні, що здійснюється протягом кількох послідовних або непослідовних періодів, які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів, та
тривалість діяльності пов'язаних осіб цього нерезидента в Україні, якщо така діяльність тісно пов'язана з діяльністю нерезидента, визначеною у підпунктах "а" і "б" цього підпункту, та здійснюється протягом кількох послідовних або непослідовних періодів, які дорівнюють повному календарному місяцю або які окремо є меншими за повний календарний місяць, але в сукупності перевищують 30 днів.

Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника -резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах.

Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб -нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.

Господарською діяльністю вважається діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до абзацу третього п. 63.3 ст. 63 Кодексу об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.

Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Отже, у разі якщо нерезидент отримує дохід від здійснення господарської діяльності на території України, на умовах, встановлених п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, такий нерезидент повинен створити постійне представництво, та стати на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням як платник податку на прибуток та визначати об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до вимог п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Підпунктом 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу передбачено, що нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, є платниками податку на прибуток з числа нерезидентів.

Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.

При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу "витягнутої руки".

Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Отже, починаючи з 23 травня 2020 року, вилучено норми, які надавали можливість визначати суму прибутку постійного представництва нерезидента, що підлягає оподаткуванню в Україні, на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, або у разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, визначати оподатковуваний прибуток контролюючим органом як різницю між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Підпункт 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу передбачає єдиний порядок оподаткування, відповідно до якого постійне представництво оподатковується в загальному порядку та визначає обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, постійні представництва нерезидента, починаючи зі звітного періоду - півріччя 2020 року, можуть подавати Податкову декларацію з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, та не застосовувати форми розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, які затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2016 № 544.

Що стосується відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, який не здійснює господарську діяльність в Україні та не підпадає під визначення постійного представництва відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то п.п. 2 п. 3.4 розд. III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), передбачено, що він стає на облік як платник, який зобов’язаний сплачувати податки і збори відповідно до Кодексу.

При цьому встановлено, що взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента згідно з п.п.2 п.3.4 розд. III Порядку № 1588 не звільняє такого нерезидента від обов’язку реєстрації платником податку на прибуток, якщо він розпочинає господарську діяльність через своє постійне представництво.

Враховуючи викладене, якщо представництво нерезидента не відповідає визначенню постійного представництва та не проводить господарську діяльність, то такий нерезидент не зобов’язаний реєструватися платником податку на прибуток і подавати звітність по цьому податку.

Порядок взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента, який не відповідає поняттю постійного представництва нерезидента у значенні, наведеному у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу, встановлений пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 1588.

Порядок взяття на облік відокремленого підрозділу нерезидента, який здійснює господарську діяльність на території України, регламентується розділом V Порядку № 1588.

Щодо реєстрації постійного представництва як платника ПДВ

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180-183 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 із змінами і доповненнями (далі - Положення № 1130).

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розділу І та п. 180.1 ст. 180 розділу V Кодексу, зокрема постійне представництво.

Статтями 181 та 182 розділу V Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Отже, якщо створене нерезидентом представництво на митній території України отримає статус постійного представництва, то таке постійне представництво матиме право зареєструватися як платник ПДВ за своїм добровільним рішенням або підлягатиме обов’язковій реєстрації як платник ПДВ у порядку, встановленому статтями 180-183 розділу V Кодексу та Положенням № 1130.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.