Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.07.2020 р. № 2787/6/99-00-05-06-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ операцій із заміни боржника у зобов’язанні іншою особою (переведення боргу) у випадку виникнення такого зобов’язання за договором позики із нерезидентом та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі  — ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, компанія - резидент (боржник) уклала договір позики з юридичною особою - нерезидентом (кредитор).

 В подальшому компанія - резидент планує, за згодою кредитора, укласти договір про переведення боргу з іншою юридичною особою резидентом.

Стосовно законодавчих обмежень щодо здійснення операцій з переведення грошового боргу за умови, що кредитором виступає юридична особа - нерезидент

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі  — ЦКУ).

Правила заміни боржника визначено статтями 520 - 524 ЦКУ.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до статті 524 ЦКУ зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України —  гривні.

 При цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Водночас, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон № 2473).

Одним із принципів валютного регулювання відповідно до статті 2 Закону № 2473 є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає:

—  право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн;

—  право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності;

—  недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

При цьому Законом № 2473 не передбачено обмежень щодо можливості переведення резидентом-позичальником боргових кредитних зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентом на іншого резидента.

Водночас зазначаємо, що заходами захисту, запровадженими Національним банком України (далі  — НБУ) відповідно до статті 12 Закону № 2473 та затвердженими постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 (далі  — Положення № 5), встановлено особливості здійснення окремих валютних операцій клієнтів за кредитними договорами (договорами позики / поворотної фінансової допомоги) та за аграрними розписками (розділ VII Положення № 5).

Крім того, порядок надання банками НБУ інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками, визначено постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 6.

Таким чином, з приводу законодавчих обмежень щодо здійснення операції з переведення грошового боргу, що виник перед нерезидентом внаслідок отримання позики від такого нерезидента, рекомендуємо звернутись до НБУ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з переведення грошового боргу за умови, що кредитором виступає юридична особа - нерезидент

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями із заміни боржника у зобов’язанні іншою особою (переведення боргу).

Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Отже, питання ведення бухгалтерського обліку операцій з переведення боргу відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з переведення грошового боргу за умови, що кредитором виступає юридична особа — нерезидент

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Враховуючи вищевказане, операція із переведення боргу за позикою, отриманою від нерезидента  яка здійснюється у межах чинного господарського і цивільного законодавства, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Разом з тим наголошуємо, що будь-які висновки щодо податкового обліку конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.