Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.07.2020 р. № 2848/6/99-00-04-03-03-06/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на звернення Товариства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі - екологічний податок), повідомляє

Товариство поінформувало, що на виконання пункту 2 Розпорядження Гуляйпольського районного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 02.04.2020 №01 «про запровадження карантинних обмежень» здійснило утилізацію птиці шляхом спалювання у спеціально відведеній зоні.

Товариство запитує про підстави виникнення у нього податкових зобов’язань з екологічного податку.

Кодексом передбачено віднесення до платників екологічного податку, зокрема, суб’єктів господарювання, які здійснюють розміщення відходів в розумінні підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як постійного (остаточного) перебування або захоронения відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (далі — Закон № 187) розміщенням відходів є зберігання та захоронения відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

При цьому до операцій з поводження з відходами, крім зберігання та захоронения, Законом № 187 віднесені збирання, перевезення, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення і знешкодження.

Операції зі спалювання на суші Додатком 2 до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1216 «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів», віднесені до операцій з видалення відходів.

Враховуючи наведені визначення, операції з видалення відходів не є розміщенням відходів в розумінні норм Кодексу та Закону № 187, відповідно у суб’єктів господарювання не виникають податкові зобов’язання з екологічного податку при здійсненні операцій з видалення відходів.

Разом з цим, остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів відповідно до Закону № 187 є захоронениям відходів, яке відповідає визначенню розміщення відходів в розумінні Кодексу та Закону № 187, тому такі операції є об’єктом оподаткування екологічним податком, а у суб’єкта господарювання, який здійснює захоронення відходів, виникають податкові зобов'язання з екологічного податку.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.